Папа: Різдво розпочалося з жесту любові

Євангельська розповідь про відвідини Марією Єлизавети, як свідчення динамізму віри та любові, стала темою катехизи Святішого Отця, виголошеної в неділю перед Різдвом

Без віри ми залишаємося глухими до Божого голосу та нездатними вимовляти слова відради та надії, а віра, в свою чергу, черпає сили з любові. На це звернув увагу Папа Франциск, коментуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній» в неділю, 23 грудня 2018 р., євангельську розповідь про візит Пречистої Діви Марії до похилої віком родички Єлизавети.

Приклад віри та любові

«Літургія цієї четвертої неділі Адвенту виводить на передній план постать Марії, Дівиці-Матері, що готується привести у світ Ісуса, Спасителя світу. Зосереджуємо свій погляд на Ній, що є прикладом віри та любові, й можемо запитувати себе: якими були Її думки протягом цих місяців очікування?» – розпочав свої роздуми Святіший Отець, зазначаючи, що відповідь на це запитання знаходимо саме в згаданому євангельському уривкові.

Архангел Гавриїл розповів Марії, що Єлизавета була вже на шостому місяці вагітності, очікуючи народження сина. Й Вона, щойно зачавши Ісуса дією Святого Духа, «швидко вирушила з Назарету в Галилеї, аби прибути в Юдейські гори».

Блаженна та, Яка повірила

Як розповідає святий Лука, увійшовши до домівки Захарії, Марія привітала Єлизавету, яка, у свою чергу, мовила до Неї: «Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби! І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?». Й відразу хвалить Її віру: «Блаженна ж та, яка повірила, що звершиться сказане їй Господом!».

«Очевидним є контраст між Марією, Яка повірила, та чоловіком Єлизавети Захарією, який засумнівався і не повірив обітниці ангела, а тому залишався німим аж до народження Івана», – зауважив Папа, додаючи, що це допомагає нам в особливому світлі роздивитися таїнство зустрічі людини з Богом.

Зустріч під знаком віри та любові

За словами Святішого Отця, ця зустріч не відбувається «під знаком вражаючих чудес, але під знаком віри та любові». Марія є блаженною, бо повірила, отже «зустріч з Богом є плодом віри». Захарія, натомість, не увірувавши, залишився глухонімим. Чому? «Щоб зростати у вірі під час тривалого мовчання».

«Без віри ми неминуче залишаємося глухими до втішаючого голосу Бога та нездатними вимовляти слова розради та надії для своїх ближніх», – сказав Папа, звертаючи увагу на те, що підтвердження цього кожного дня знаходимо, спостерігаючи за тим, як людині, що не має віри або має малу віру, бракує сил, щоб наблизитися до страждаючого, як вона вимовляє загальна слова, неспроможні досягнути серця.

«Віра, у свою чергу, живиться милосердною любов’ю», – вів далі Святіший Отець, вказуючи на те, як Марія «вставши, з поспіхом вирушила» до родички. З поспіхом, але без тривоги, швидко, але в мирі. «Вона могла залишитися вдома, щоб готуватися до народження Свого Сина, натомість, переймається іншими, перше ніж Собою, на ділі показавши, що вже є ученицею того Господа, Якого носить у лоні», – наголосив Папа.

Справжня любов – це плід Божої любові

«Подія народження Ісуса розпочалася саме так, з простого жесту милосердної любові. Зрештою, справжня любов завжди є плодом Божої любові», – підкреслив у цьому контексті Наступник святого Петра, зазначаючи, що ця євангельська розповідь готує нас до того, щоб добре пережити Різдво, передаючи нам «динамізм віри та любові», який є «ділом Святого Духа» та «повним радості», про що свідчить зустріч між двома матерями.

«Нехай же Пречиста Діва Марія, – побажав Папа, – здобуде для нас благодать пережити екстравертивне Різдво, але не розсіяне, хоч і спрямоване назовні, щоб у центрі не було наше “я”, але Ісусове “Ти” й “ти” наших ближніх, особливо тих, які потребують простягнутої руки. Тоді залишимо місце для Любові, Яка також і сьогодні хоче стати тілом і замешкати між нами».