Папа: так я переживаю цей період пандемії

Як переживає Папа Франциск час кризи, спричинений пандемією коронавірусу? Як потрібно готуватися на період після пандемії? Святіший Отець відповів на ці запитання в телефонному інтерв’ю з британським католицьким журналістом і письменником Остеном Айвереєм. Інтерв’ю опубліковане в «The Tablet» (Лондон) та «Commonweal» (Нью-Йорк).

Бути близькими до людей навіть на віддалі

Перше запитання було про те, як Папа переживає пандемію та ізоляцію. Відповідаючи, Святіший Отець зазначив, що курія, дотримуючись встановлених заходів безпеки, надалі працює, організовуючи працю в офісах позмінно, аби уникати скупчення людей, а також надаючи можливість працювати на віддалі. «Всі працюють, – додав він, – ніхто не ледарює».

Ділячись своїми особистими переживаннями, Папа сказав: «Молюся більше, бо вважаю це своїм обов’язком, і думаю про людей». Він додав, що замислюється про своє завдання як Єпископа Риму та Глави Церкви як у теперішньому, так і в майбутньому, після пандемії. «Те “опісля” вже тепер виглядає трагічним, болючим, тому потрібно думати вже відтепер», – зазначив він, додаючи, що Дикастерія Сприяння цілісному людському розвиткові організувала комісію, яка працює над цим питанням, консультуючись з ним.

Супроводжувати вірних

«Мої найбільші переживання, принаймні ті, які я усвідомлюю в молитві, стосуються того, як супроводжувати Божий люд і бути ближчим до нього», – поділився Вселенський Архиєрей, підкреслюючи, що саме це спонукає його щоранку в 7:00 відправляти Святі Меси, що транслюються в прямому ефірі. Для того, аби виявити близькість з вірними, Папа здійснив богослуження на безлюдній площі святого Петра 27 березня. Супровід людей виражається також в діяльності Апостольської Елемозінерії, яка надає допомогу бідним і хворим.

Відповідаючи на запитання журналіста про те, якою Папа бачить місію Церкви в цей період, він підкреслив, що вірні потребують підтримки своїх душпастирів, які повинні проявляти креативність, відкривати нові горизонти, шукаючи можливостей бути близькими до людей.

Пандемія як нагода, аби змінити ставлення до землі

В інтерв’ю йшла мова також про реакцію урядів країн на кризу пандемії. Глава Католицької Церкви підкреслив, що уряди деяких країн дали зразкову відповідь, вживаючи ефективних заходів для захисту населення. Він додав, що, на жаль, ми також дедалі більше усвідомлюємо, наскільки сучасне суспільство побудоване навколо економіки і, як наслідок, на культурі відкинення немов непотребу тих, хто не приносить прибутку.

Відповідаючи на запитання про те, наскільки криза може сприяти уважнішому ставленню до довкілля та сприяти гуманнішій економіці та суспільству загалом, Святіший Отець пригадав приказку: «Бог прощає завжди, ми – інколи, а природа – ніколи». «Не знаю, чи це помста природи, але, безумовно, це її відповідь», – зауважив Папа, вказуючи також на лицемірство тих політиків, які говорять, що хочуть боротися з кризою, подолати голод у світі, але, одночасно, надалі виробляють зброю. «Настав час навернутися від цього лицемірства, – наголосив він. – Це час послідовності. Або ми будемо послідовними, або втратимо все».

Вселенський Архиєрей зазначив також, що кожна криза є небезпекою, але й, одночасно, нагодою. «Я вважаю, – додав він, – що сьогодні нам потрібно сповільнити темп споживання і виробництва і навчитися розуміти й споглядати природу, а також відновити зв’язок з нашим реальним оточенням. Це нагода для навернення».

Від віртуального світу до конкретної людини

Святіший Отець застановився ще над одним важливим аспектом християнської поведінки в час пандемії: допомога бідним та бездомним. Найбільша небезпека, за його словами, полягає в тому, що часто люди їх не помічають; потрібно, натомість, пам’ятати, що кожний вбогий чи бездомний також є гідним любові.

Папа вказав на важливість того, щоб навернутися, тобто залишити гіпервіртуалізований безтілесний світ і наблизитись до «страждаючого тіла бідного». В цьому контексті він пригадав геройство численних медиків, волонтерів, працівників, священиків і богопосвячених осіб, які надалі служать іншим, іноді, навіть ціною власного життя.

Наступник святого Петра процитував вислів з історичного роману італійського письменника Алессандро Мандзоні, «Заручені» (італ. I promessi sposi), в якому один з персонажів сказав: «Я ніколи ще не чув, щоб Господь почав якесь чудо без того, щоб добре його завершити». «Якщо ми визнаємо чудо святих поруч з нами, цих героїчних чоловіків і жінок, і наслідуватимемо їхній приклад, то це чудо матиме добрий кінець для добра всіх. Бог ніколи не залишає речі на половині дороги. Це ми, іноді, залишаємо їх і йдемо геть. Те, що ми тепер переживаємо – це період метаної, навернення, це наш шанс. Отже, візьмімо на себе цю відповідальність і прямуймо вперед».

У слуханні Святого Духа

Наступне запитання британського журналіста стосувалося необхідності замислитися над тим, якою повинна бути Церква, аби відповісти на теперішні виклики. «Чи Церква повинна бути менш прив’язаною до інституцій?» – запитав він Святішого Отця. «Я б швидше сказав, менше прив’язаною до схем, бо, в дійсності, Церква є інституцією», – відповів Папа, додаючи, що існує спокуса уявляти Церкву деінституціалізованою. Він підкреслив, що Церкву інституцією вчиняє Святий Дух, Який дарує різні харизми і в їхній різноманітності (так званому безладді) творить гармонію. Це чітко показано в Діяннях Апостолів: Святий Дух «деінституціалізує» те, чого не потрібно, та «інституціоналізує» майбутнє Церкви.

Папа Франциск розповів про свою розмову з одним із італійських єпископів, який розповів, що відвідує лікарні, де, стоячи в коридорі, дає загальне розрішення всім хворим в лікарні. Єпископ питав Папу, чи може й надалі це робити, бо каноністи говорили йому, що розрішення можна давати тільки під час безпосереднього контакту з людиною. «Владико, виконуйте свій священичий обов’язок», – відповів йому Папа, дізнавшись пізніше, що він надалі давав людям розрішення у такий спосіб. «Іншими словами, – додав він, – Церква –це свобода Святого Духа в цей період кризи, це не Церква закрита в інституціях. Це не означає, що Канонічного Права не потрібно, воно потрібне й допомагає, і прошу, застосовуймо його добре, бо воно корисне. Але останній канон говорить, що все канонічне право має на меті спасіння душ і саме тут відкриваються двері для того, аби виходити назовні й нести Боже утішення в моменти труднощів».

Цвіт не дасть плоду без коріння

На завершення Остен Айверей запитав Папу Франциска, як варто прожити цей особливий Великий Піст і особливу Пасху, та попросив його звернути декілька слів до самотніх літніх людей, до молоді, що зачинені вдома, та до тих, кого криза вчиняє біднішими.

Святіший Отець наголосив на важливості спілкування молоді з людьми похилого віку, бо, як він неодноразово зазначав, молодь – це немов цвіт на дереві, яке потребує коріння, інакше вони не зможуть принести плоди. «Літнім людям я хочу сказати: знаю, що ви відчуваєте, що смерть близька і маєте страх, але звертайте свій погляд в інший бік, пам’ятайте про внуків і не припиняйте мріяти. Цього Бог хоче від вас: аби ви мріяли», – наголосив Папа, посилаючись на уривок з Книги пророка Йоіла. «Що я можу сказати молоді? – вів він далі. – Не бійтеся дивитись вперед і будьте пророками. Нехай в мріях літніх людей відлунює ваше пророцтво».