Папа: технології не повинні спотворювати глибоку сутність людини

Між природним і штучним

«Питання, яке ви розглядаєте на цій Генеральній асамблеї, є надзвичайно важливим: як зрозуміти, що визначає людську особу. Це давнє і завжди нове питання, яке завдяки вражаючим ресурсам, що стали доступними завдяки новим технологіям, представляється у ще більш складній формі», – сказав Святіший Отець, зазначивши, що для цього не вистачає простого розділення на природні та штучні процеси, щоб вважати перші автентично людськими, а другі – чужими, а то й протилежними людяному. За його словами, йдеться радше про те, щоби вписати науково-технічні знання в ширший горизонт смислів, запобігаючи таким чином технократичній гегемонії.

Відкриття інакшості

Як приклад Папа навів спроби «репродукції людської істоти за допомогою засобів і логіки, притаманних техніці». Такий підхід передбачає зведення людської істоти до «сукупності відтворюваних показників на основі цифрової мови, яка претендує на вираження будь-якої інформації за допомогою числових кодів». А це співзвучне з біблійною розповіддю про Вавилонську вежу, що свідчить про те, що прагнення створити єдину мову «вписане в історію людства». І Боже втручання, яке часто поспішно сприймається як покарання, має позитивний вимір, який полягає у спробі виправити через множинність мов дрейф до «єдиного мислення». «Таким чином, люди стикаються з обмеженістю та вразливістю, що закликає шанувати інакшість і піклуватися один про одного», – пояснив Святіший Отець.

Відповідальне користування творчим потенціалом

За словами Наступника святого Петра, завдяки зростанню технічних можливостей, людина почувається спроможною до творчого акту, що схожий до Божого, який може виробити образ і подобу людського життя, включаючи мову. «Чи буде тоді в людських силах вдихнути дух у неживу матерію? Це підступна спокуса. Тому від нас вимагається розпізнати, як креативність людини, довіреної самій собі, може здійснюватися відповідальним чином», – підкреслив Папа, вказуючи на те, що «головне завдання постає на антропологічному рівні і вимагає розвитку культури, яка, інтегруючи ресурси науки і техніки, здатна розпізнавати і підтримувати людину в її неповторній специфіці».

Два шляхи

Далі Святіший Отець зазначив, що подібно до того, як вимогливим є поставлене питання, вимогливими є також підходи, за допомогою яких члени академії мають намір вирішувати його. Першим з них є діалог та міждисциплінарний обмін. Щодо цього він побажав, щоб цей діалог мав таку форму, що «дозволить кожному викладати свої міркування, взаємодіючи з іншими у взаємному обміні». Другий аспект проявляється у стараннях діяти «в синодальному стилі», що в даному випадку означає «вимогливий стиль дослідження, адже передбачає уважність і свободу духу, відкритість до незвіданих і невідомих шляхів, звільнення від усякого безплідного “індієтризму”».

«На цьому шляху християнство завжди робило важливий внесок, черпаючи з кожної культури, в яку воно входило, традиції смислів, які воно там знаходило: переосмислюючи їх у світлі стосунків з Господом, об’явленим в Євангелії, і використовуючи мовні та концептуальні ресурси, присутні в кожному окремому контексті. Це довгий шлях опрацювання, який завжди потрібно поновлювати, що вимагає мислення, спроможного охопити кілька поколінь: як у того, хто саджає дерева, плоди яких їстимуть його діти, або того, хто споруджує собори, які завершуватимуть його внуки», – підсумував Папа.