Папа: Університети повинні навчати граматику діалогу й зустрічі

Останньою подією третього дня 22-ї Апостольської подорожі Папи Франциска стала зустріч зі студентами та представниками академічного середовища, з якими він поділився думками про невідкладність «інтегральної ліквідації неписьменності». Ввечері, 16 січня 2018 р., він побував у Папському Чилійському Католицькому Університеті, заснованому 1888 року.

Відвідуючи навчальний заклад, який відзначає своє 130-річчя, Глава Католицької Церкви пригадав про те, що інтелект й академічна досконалість, гармонізуючись з вірою, справедливістю та милосердною любов’ю, «здобувають пророчу силу». Особливо для тих, які полишені на самих себе задля панівної «культури відкинення».

У світлі вітального слова ректора, який висловив сподівання, що присутність Наступника святого Петра допоможе відкрити нові простори для діалогу та спричинитися до оновлення університету, Папа підкреслив, що говорити про виклики сьогодні означає допустити існування ситуацій, які вимагають переосмислення, «призадуми, яка не буде наївною, утопічною, ні, тим більше, волюнтаристською». Перед обличчям запаморочливого руху деяких процесів і змін це не означає «пригальмовувати розвиток знання», але вчинити університети упривілейованими місцями «впровадження в життя граматики діалогу, яка формує зустріч».

Промовляючи в стінах університету, в якому, серед інших, здобував освіту також і святий Альберто Уртадо, Святіший Отець знову висловив стурбованість з огляду на так зване «плинне суспільство», згідно з формулюванням соціолога Зиґмунда Баумана, в якому «зникають будь-які орієнтири». Це вимагає наново відкривати глибинне значення того, що означає бути «ми», значення спільноти, долаючи «індивідуальні інтереси», які викликають конфлікти й насильство.

Папа нагадав студентам та представникам академічного середовища про місію університетів, які покликані бути на служінні «національного співжиття» та «лабораторіями» майбутнього, перевищуючи «будь-яку непримириму чи елітарну логіку знання». Це означає «шукати завжди нові простори для діалогу, а не для сутички, для зустрічі, а не для поділів, шукати шляхи дружнього розходження в думках».

У згаданому процесі, однак, не повинна замовчуватися «народна інтуїція», особливо, коли згадаємо про культурне багатство спільнот автохтонних народів. «Знання, – підсумував Папа, – завжди повинно почуватися на служінні життю та співставлятися з ним, аби могти й надалі чинити поступ».