Папа: В чому полягає справжній відпочинок?
«Подорож Декалогом сьогодні привела нас до заповіді щодо дня відпочинку. Здається, що це легка для виконання заповідь, але це помилкове враження», – сказав Папа Франциск, розпочинаючи свою катехизу з нагоди загальної аудієнції, що у середу, 5 вересня 2018 р., відбулася на площі Святого Петра у Ватикані.
Чи вміємо відпочивати по-справжньому?
Святіший Отець пояснив, що «відпочивати по-справжньому» не є просто, оскільки існують «фальшивий і справжній відпочинок». Тож слід навчитися їх розрізняти. Він зауважив, що сучасне суспільство – «спрагле розваг та вакацій». Сьогодні розквітає «індустрія розсіяності», а реклама змальовує ідеальний світ як «великий парк розваг, в якому всі розважаються».
«Сьогодні центр притягання панівної концепції життя полягає не в діяльності та активності, але у втечі. Заробити, щоб розважатися, задовольнятися. Образом для наслідування є успішна людина, що може дозолити собі різні та розлогі простори для шукання приємності. Однак, – зауважив Наступник святого Петра, – ця ментальність веде до невдоволеності життям, знечуленим розвагами, які не є відпочинком, але відчуженням і втечею від дійсності. Людина ніколи не відпочивала так, як відпочиває сьогодні, однак, людина ніколи не відчувала таку порожнечу, яку відчуває сьогодні!».
Відпочинок у світлі Декалогу
Як зауважив Папа, слова Декалогу вказують на суть справи, проливаючи «інше світло на те, чим є відпочинок». Заповідь вказує на мотивацію: Господь шість днів творив небо, землю та море й усе, що в них, але сьомого дня відпочив. Це також є посиланням на кінець створення, коли Бог побачив «що усе було дуже добре». І тоді розпочався день відпочинку, «що є радістю Бога з огляду на те, що Він створив», день «споглядання та благословення».
«Чим, отже, є відпочинок згідно з цією заповіддю? Він є моментом споглядання та прослави, а не втечі. Це час для того, щоб поглянути на дійсність та сказати: Яким же прекрасним є життя! Відпочинкові як втечі від дійсності декалог протиставляє відпочинок як благословення дійсності», – сказав Святіший Отець, додаючи, що для нас, християн, центром Господнього дня є Євхаристія, яка означає «складання подяки». Мова йде про день, призначений на те, щоб сказати Богові: «Дякую!».
Таким чином, неділя не є днем, призначеним на те, щоб «скасувати інші дні», але для того, щоб «згадати їх, благословити і примиритися з життям». Відомо, що чимало людей, які мають нагоду для розваг, «не живуть в мирі зі своїм життям». Тож неділя є тим днем, аби примиритися з життям, сказати: «Життя є цінним, не є легким, воно іноді болюче, але – цінне».
Мир обираємо, його неможливо накинути
Як зазначив далі Наступник святого Петра, «бути введеними» у справжній відпочинок це «Боже діло в нас», але воно вимагає віддалитися від прокльону та його чару. Адже дуже легко «схилити своє серце до нещастя, підкреслюючи мотиви невдоволення». Благословення та радість «включають відкритість на добро, що є дорослим порухом серця».
«Мир слід обирати, його неможливо накинути чи випадково знайти. Віддалюючись від гірких складок свого серця, людина потребує примиритися з тим, від чого втікає. Необхідно примиритися з власною історією, із фактами, яких не приймаємо, з непростими частинами свого життя», – сказав Папа, наголошуючи на тому, що «справжній мир полягає не в переписуванні своєї історії, але в її прийнятті та цінуванні», та заохочуючи слухачів відповісти у своєму серці на запитання: «Чи я примирився зі своєю історією?».
Коли життя стає прекрасним?
«Скільки ж то разів ми зустрічалися з недужими християнами, які втішили нас спокоєм, якого немає в гедоністів і в тих, які насолоджуються життям! Як же часто ми зустрічали простих і бідних людей, які радіють малими благодатями із щастям, якому відома вічність!» – зауважив Святіший Отець, підсумовуючи:
«Коли життя стає прекрасним? Тоді, коли починаємо думати про нього добре, якою б не була наша історія. Коли відкриваємо шлях для дару сумніву: того, що підозріває, що все є благодаттю, й ця свята думка розбиває внутрішні стіни невдоволення, започатковуючи справжній відпочинок. Життя стає прекрасним тоді, коли відчиняємо серце Божому провидінню та відкриваємо, що правду говорить псалом, стверджуючи: “Лише у Бозі душа моя має спочинок”(Пс 62,2)».
About The Author
