Папа: В діалозі з Богом нема місця для індивідуалізму, бо Він – Батько всіх
Якого слова бракує в молитві «Отче наш»? Відповісти на це запитання Папа Франциск запросив учасників загальної аудієнції, які в середу, 13 лютого 2019 р., зібралися в залі Павла VI у Ватикані. Після того, як дві попередні середові зустрічі Святішого Отця з вірними були присвячені підсумкам його нещодавніх Апостольських подорожей, він знову повернувся до циклу повчань, присвячених молитві «Отче наш».
Молитва двох поглядів
Зауваживши, що ми повинні молитися так, як нас цього навчив Ісус, Папа нагадав, що Христос заохочував Своїх увійти до своєї кімнати та звертатися до Бога, називаючи Його Отцем. Він не хоче, щоб Його учні були лицемірами, що моляться напоказ, викликаючи подив людей.
«Справжня молитва – це та, що здійснюється в таємниці сумління, у серці, незглибима, видима лише Богові: я і Бог. Вона уникає фальшу: перед Богом неможливо вдавати. Не існує такого макіяжу, що мав би вплив на Бога. Бог знає нас такими, якими ми є нагими в сумлінні, вдавати неможливо», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що коренем молитви є «мовчазний діалог», схожий до зустрічі поглядів двох закоханих.
Навіть якщо не промовляємо слів, прекрасною молитвою є «споглядати Бога й дозволити Йому дивитися не себе». Водночас, хоч молитва учня є «повністю конфіденційною», це не означає, що він залишив світ поза кімнатою, але носить у своєму серці і представляє Богові різних людей, ситуації та проблеми.
Відсутність слова «я»
Далі Святіший Отець звернув увагу на одну «вражаючу відсутність» в молитві «Отче наш». Зазначивши, що бракує одного слова, він запросив учасників зустрічі спробувати здогадатися, про що йдеться, адже це слово, якому в наш час «всі надають великої ваги».
«Щоб зекономити час, я відповім: бракує слова “я”. Ніколи не говориться “я”. Ісус навчає нас молитися, маючи на устах, насамперед, “Ти”, бо християнська молитва – це діалог: нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Твоє царство, нехай буде Твоя воля», – сказав Папа, додаючи, що вся друга частина молитви зосереджена на слові «ми». Хліба просимо «нашого» для «нас», простити «наші» провині, визволити «нас» від лукавого.
Нема місця для індивідуалізму
«Чому? Тому що в діалозі з Богом нема місця для індивідуалізму. Нема зосередження на власних проблемах, ніби це ми єдині в світі страждаємо. Не існує піднесеної молитви до Бога, що не була би молитвою спільноти братів і сестер», – вів далі Святіший Отець, зауваживши, що християнин носить у своїй молитві «труднощі людей, які живуть поруч». І якщо хтось не помічає, що навколо нього є страждаючі, якщо не зворушується сльозами убогих, це означає, що його серце є закам’янілим і слід просити в Бога благодаті «злагідніти» його.
Папа наголосив, що Христос не проходив нечутливим повз біди світу, але щоразу відчував «співчуття», що є «одним з ключових слів Євангелії». Тому, слід запитувати себе про те, чи під час молитви відкриваємося «на волання численних близьких і далеких людей»? Або ж вважаємо молитву «анестезією», щоб «почуватися спокійніше». Молитва без «ми», якого нас навчив Ісус, вже не буде християнською.
Бог добрий до всіх
Врешті, Святіший Отець звернув увагу на те, що існують люди, які, на перший погляд, не шукають Бога, але Ісус закликає нас молитися також і за них, бо «Бог шукає цих людей більше, ніж інших». Ісус не прийшов задля здорових, але для хворих, для грішників, тобто, «до всіх, бо хто вважає себе здоровим, той, у дійсності, не є таким». І якщо трудимося на користь справедливості, ми не повинні почуватися кращими від інших, бо Отець посилає Своє сонце і для добрих і для лихих.
«Отець любить всіх! Вчімося від Бога, Який завжди добрий з усіма, на відміну від нас, що спроможні бути добрими лише для декого, з тими, які нам подобаються», – сказав Папа, підсумовуючи: «Браття й сестри, чи святі, чи грішники, всі ми є братами й сестрами, яких любить Той Самий Отець. І коли прийде сутінок нашого життя, всі будемо суджені з огляду на любов, з огляду на те, як ми любили. Не лише сентиментальну любов, але співчутливу та конкретну».
About The Author
