Папа в неділю П’ятидесятниці: Святий Дух закріплює якір надії

Про плоди Святого Духа, а саме про мир та гармонію, про потребу жити у Божому Дусі і про переміну, яку Він вчиняє у житті християнина, проповідував Єпископ Риму у неділю П’ятидесятниці, 9 червня 2019 року.

«П’ятидесятниця прийшла до учнів після 50-ти непевних днів. З одного боку, Ісус воскрес і сповнені радості учні бачили і чули Його, а навіть їли разом із Ним. А з іншого боку, вони ще не подолали сумнівів та страхів: вони перебували за зачиненими дверима (пор. Ів. 20, 19. 26), із малими сподіваннями, будучи нездатними до звіщення Живого. Потім приходить Святий Дух і переживання зникають: тепер апостоли не мають страху навіть перед тими, які їх арештовують; спершу вони переймалися порятунком життя, а тепер більше не бояться померти, спершу вони перебували замкнені у Світлиці Тайної Вечері, а тепер проповідують усім народам», – цими словами розпочав свою проповідь Папа Франциск під час Святої Меси на площі Святого Петра у Ватикані у неділю урочистості Зіслання Святого Духа, 9 червня 2019 року.

Переміна у Святому Дусі

Глава Католицької Церкви зазначив, що до Вознесіння учні Ісуса Христа очікували спасіння для себе, а опісля прагнули дійти із проповіддю про спасіння до всіх. Спершу вони ніколи не говорили публічно, а коли їм траплялась така нагода, то завжди створювали якісь проблеми, як наприклад Петро, коли публічно відрікся Спасителя. А після Зіслання Святого Духа, з паррезією, тобто мужністю, звіщали всім про Ісуса.

Життя апостолів оновлюється молодістю Святого Духа: ті молоді люди, які почувалися невпевненими, були перемінені радістю, яка повернула їх до життя. Це зробив Святий Дух. «Святий Дух не є, як може видаватись, чимось абстрактним; а найконкретнішою Особою, Яка найближча до людини, Яка перемінює наше життя», – наголосив Святіший Отець, додаючи що Божий Дух не вчинив життя апостолів легким, Він не довершив у їхньому житті якихось надзвичайних чудес, не позбавив їх проблем та переслідувань, але приніс у їхнє життя гармонію, якої їм бракувало. Це була Його гармонія, адже Святий Дух і є гармонією.

Гармонія та мир людини

Учні мали потребу бути переміненими. Їхній досвід вчить нас того, що людині не вистарчає побачити Воскреслого Ісуса, бо Його потрібно також прийняти у своє серце; не вистарчає знати про Христа, що Він воскрес і є живим, а потрібно також жити тим Воскресінням, жити як воскреслі. Святий Дух є Тим, Хто допомагає нам жити Воскреслим Ісусом; це Він нас внутрішньо воскрешає. Саме тому, воскреснувши і зустрівши Своїх апостолів, Ісус дарує їм мир та Святого Духа (див. Ів. 20, 19. 21).

Мир не полягає у тому, що відсутні проблеми та переживання, але – у прийнятті Святого Духа. Йдеться не про мир від труднощів та проблем, але у них. Цей мир вчиняє серце людини схожим до глибокого моря, яке є завжди спокійним, незважаючи на те, що на поверхні можуть бути великі хвилі. Цей мир настільки глибокий, що навіть переслідування може перемінити у блаженство. Однак, як же ж часто ми залишаємось на поверхні. «Замість того, аби шукати Святого Духа, ми намагаємося залишитися на плаву, думаючи, що все буде краще, якщо ця трудність промине, якщо я більше не бачу цю людину, якщо ця ситуація покращиться. Але це означає залишатись на поверхні: промине одна проблема, але прийде інша і повернеться занепокоєння. Ми перебуватимемо у спокої не тоді, коли віддалимось від тих, хто думає по-іншому, і перебуватимемо у мирі не тоді, коли вирішимо проблему конкретного моменту» – підкреслив Вселенський Архієрей, вказуючи на Святого Духа, як на Того, Хто перемінює з нутра, Хто дарує справжній мир і гармонію. Хто впорядковує усе під час непогамовного божевілля сьогоднішнього часу.

Життя у Святому Дусі

«Він є миром у неспокої, довірою у розчаруванні, радістю у смутку, молодістю у старості, мужністю у випробуванні. Він є Тим, Хто серед вируючих буревіїв життя, закріпляє якір надії», – мовив далі Папа, пригадуючи навчання святого апостола Павла про те, що Святий Дух не дає нам наново впасти у страх, адже допомагає відчувати себе любленими дітьми (див. Рим. 8, 15). «Він є Утішителем, який передає нам ніжність Господа Бога. Без Божого Духа життя християнина є розтріпаним, позбавлений любові, яка все об’єднує. Без Святого Духа Ісус залишається персонажем минулого, а з Ним є живою Особою сьогодні; без Святого Духа Біблія є мертвим письмом, а з Ним – Словом життя. Християнство без Святого Духа є моралізмом, позбавленим радості, а з Ним є життям», – наголосив проповідник.

Далі Єпископ Риму зазначив, що Божих Дух не лише приносить внутрішню гармонію у життя людини, але також дарує зовнішню гармонію між людьми. Він вчиняє із нас, що є різними, єдину Церкву. Му є різними, адже маємо від Святого Духа відмінні якості та дари, проте, Він нас об’єднує, творячи єдність у різноманітності. Вже від сотворення світу Він діє за цим принципом, адже є спеціалістом у тому, щоб хаос перемінити у космос, щоб встановити гармонію.

Святий Дух єднає

Серед іншого, Папа наголосив: «Нам потрібен Дух єдності, який відродить нас як Церкву, як Божий народ і як єдине людство у братерстві». Завжди існує спокуса будувати «гнізда», тобто збирати групки навколо себе і своїх уподобань, а з таких групок згодом утворюються секти. Натомість, Святий Дух є Тим, Хто єднає далеких, відмінних, різних.

«Він поєднує різні відтінки в єдиній гармонії, тому що бачить спочатку добро, спершу дивиться на людину, а не на її помилки, спершу на людей, ніж на їхні дії. Святий Дух формує Церкву, формує також і світ як місце для дітей та братів», – вказав Святіший Отець, зазначаючи, що хто живе згідно із Святим Духом, той приносить мир туди, де панує незгода, і порозуміння, де існують  конфлікти. «Духовні люди відплачують добром за зло, відповідають на зарозумілість лагідністю, на злість – добротою, на галас – мовчанням, на балаканину – молитвою, на поразку – усмішкою».

На закінчення Єпископ Риму наголосив, що без Святого Духа Церква є звичайною організацією, місія – пропагандою, а єдність – зусиллям. «Святий Дух є першою та останньою потребою Церкви. Він “приходить туди, де Його люблять, куди Його запрошують, де Його очікують” (святий Бонавентура, проповідь на четверту неділю після Великодня)».

А на закінчення Папа промовив: «Брати і сестри, молімося до Нього щодня. Святий Душе, Божа гармоніє, Ти, Який перемінюєш страх у довіру і замкненість в дар, прийди до нас. Дай нам радість воскресіння, постійну молодість серця. Святий Душе, наша гармоніє, Ти, Який вчиняєш нас одним тілом, вилий Свій мир на Церкву і на світ. Святий Душе, вчини нас ремісниками згоди, сіячами добра, апостолами надії».