Папа в неділю П’ятидесятниці: Таємницею єдності в розмаїтті є дар
«Дари є різноманітні, а Дух – той самий. І служіння різноманітні, а Господь той самий. І дії різноманітні, а Бог той самий», – писав святий Павло у першому Посланні до Коринтян, уривок з якого прозвучав під час Святої Меси, яку Папа Франциск відслужив у базиліці Святого Петра у Ватикані в Неділю П’ятидесятниці 31 травня 2020 року. На відміну від того, про що оголошувалося раніше, Святіший Отець відслужив її на катедральному престолі базиліки, а в Євхаристійній молитві взяли участь коло півсотні вірних.
Папа розпочав свою проповідь із наведених вище слів читання, підкреслюючи, що Апостол Народів наполягає на тому, щоб поставити разом два поняття, які здаються протилежними: різні-один. Цим він «хоче сказати нам, що Святий Дух є тим Одним, Який збирає разом різних, і саме так народилася Церква: ми, різні, поєднані Святим Духом», – зазначив Святіший Отець.
Початки Церкви…
Насамперед, проповідник скерував думку до початків Церкви, до дня П’ятидесятниці, запрошуючи поглянути на апостолів, між якими бачимо простих людей, призвичаєних жити з праці своїх рук, як рибалки, так і освіченого митаря Матея. Бачимо як єврейські, так і грецькі імена, різні характери та представників різних поглядів…
«Ісус не змінив їх, не уніфікував, зробивши з них серійні моделі. Він залишив їхні відмінності, а тепер єднає їх, помазавши Святим Духом. Єдність їх, що були різними, випливає з помазання», – сказав Папа, зазначаючи, що у день П’ятидесятниці апостоли збагнули єднаючу силу Святого Духа: хоч говорять різними мовами, всі формують один Божий народ.
… і наше сьогодення
І коли, за словами Святішого Отця, поглянемо на сьогодення, то можемо запитувати себе: «Що єднає нас, на чому ґрунтується наша єдність?». Між нами також існують відмінності, але спокуса полягає в тому, щоб «з вихопленим мечем захищати власні ідеї», вважаючи їх добрими для всіх, і погоджуючись лише з тими, хто мислить так, як ми. Тож можемо подумати, що нас єднають «однакові речі, в які віримо, та така сама поведінка». Однак, існує «щось набагато більшого»: нашим принципом єдності є Святий Дух, Який, насамперед, «нагадує нам про те, що ми є любими Божими дітьми», в цьому «ми однакові».
«Святий Дух приходить до нас, з усіма нашими відмінностями та злиднями, аби сказати нам, що маємо одного лише Господа Ісуса, одного лише Отця, а тому ми – брати й сестри! Розпочнімо від цього, погляньмо на Церкву так, як це чинить Святий Дух, а не так, як світ», – закликав Папа, пояснюючи, що в той час, як світ бачить нас як приналежних до лівих або правих поглядів, консерваторів чи прогресистів, Святий Дух бачить нас як Божих дітей, братів і сестер, що жебрають любов. Святий Дух «любить нас і знає місце кожного з нас в усьому: ми для Нього не є конфетті, розвіюване вітром, але незамінні камінці в Його мозаїці».
Перше діло Церкви
Повертаючись до розповіді про П’ятидесятницю, Святіший Отець звернув увагу на те, що в ній відкриваємо, що саме є першим ділом Церкви: ним є звіщення. Апостоли, однак, не приготовляють якість стратегічні плани, не ділять слухачів на різні категорії… Не зволікають із звіщенням, мовляв, спочатку слід самим поглибити Ісусові повчання.
«Ні, – наголосив проповідник. – Святий Дух не хоче, аби спомин про Учителя розвивався у замкнених групах, у світлицях, де впиваємося почуттям “затишного гніздечка”. (…). Він відчиняє, перезапускає, підштовхує за межі вже сказаного і вже зробленого, за межі огорож боязкої та обережної віри». І якщо у світі без належної стратегії та ретельної підготовки все летить шкереберть, то в Церкві «Святий Дух гарантує єдність тим, які звіщають».
Таємниця єдності
Й Апостоли вийшли, не бувши приготованими, але черпаючи натхнення з єдиного прагнення: дарувати іншим те, що самі отримали. Тож у цьому, за словами Папи, можемо розпізнати, в чому полягає «таємниця єдності, таємниця Святого Духа». Нею є дар, бо й Святий Дух є дарунком, Він живе, даруючись, і саме таким чином тримає нас разом, «роблячи учасниками того ж дару».
«Важливо вірити в те, що Бог є дарунком, що Його поведінка полягає не в присвоюванні, але в даруванні. Чому це важливо? Бо від того, як ми сприймаємо Бога, залежить наш спосіб буття віруючими. Якщо маємо на думці Бога, Який відбирає та нав’язується, то й ми хотітимемо брати та нав’язуватися: займати простір, домагатися впливу, шукати владу. Але коли носитимемо в серці Бога, Який є дарунком, то все змінюється. Якщо побачимо, що все те, чим ми є – це Його дар, безкорисливий і незаслужений, тоді також і ми хотітимемо зробити своє життя дарунком. І люблячи смиренно, служачи безкорисливо та з радістю, запропонуємо світові істинний образ Бога», – пояснив проповідник, зазначивши, що саме Святий Дух, «жива пам’ять Церкви», нагадує нам про те, що ми, народжені з дару, що зростаємо, даруючись.
Три неприятелі дару
У цьому контексті Святіший Отець заохотив вірних заглянути у своє нутро та запитати: а що стає на заваді тому, щоб ми дарувалися? За його словами, існують «три неприятелі дару», що постійно чигають при дверях серця. Ними є нарцисизм, наставлення жертви та песимізм. Самозакохана особа вважає, що життя прекрасне лише тоді, коли вона щось заробляє, а тому виникає запитання: «Чому я маю даруватися іншим?». Постійно почуватися жертвою також небезпечно, адже така людина кожного дня нарікає на інших, мовляв, ніхто мене не розуміє, ніхто не допомагає… Тоді в серці виникає запитання: «Чому інші не даруються мені?». Врешті, песиміст не бачить навколо себе нічого позитивного, а тому вважає: «Навіщо дарувати? Це даремна справа!».
«Якщо так думати, то цілком певно, що надія не повернеться (…). Ми переживаємо голод надії та потребуємо цінування дару життя, дару, яким є кожен із нас. Тому ми потребуємо Святого Духа, Божого дару, Який зцілить нас від нарцисизму, наставлення жертви та песимізму», – підсумував Папа, закликаючи молитися до Святого Духа, аби Він оживив у нас пам’ять про отриманий дар, запаливши у нас «прагнення служити та чинити добро».
About The Author
