Папа: відкрити красу вічного життя

У Посланні з нагоди XXIII урочистого відкритого засідання Папських Академій Святіший Отець вказав на важливість питання вічності в християнському звіщенні та зазначив, що сучасна культура спонукає до страху перед вічним життям.

З нагоди XXIII урочистого відкритого засідання Папських Академій, що відбулася 4 грудня 2018 р., Папа Франциск надіслав послання кардиналові Джанфранкові Равазі, Президентові Папської ради з питань культури, що очолює Координаційну Раду семи Папських Академій. Під час урочистого засідання на тему «Вічність – інше обличчя життя», Послання Папи зачитав Державний Секретар Святого Престолу кардинал П’єтро Паролін.

Вічність – занехаяне питання

Святіший Отець висловив задоволення з приводу вибору теми урочистого засідання Папських Академій, яка, за його словами, спонукає нас знову замислитися над сферою, що є суттєвою й центральною в християнському досвіді, але, незважаючи на це, залишається занедбаною як у богословських дослідженнях останніх років, так і в звіщенні та катехизації вірних.

Культура прив’язаності до теперішнього

Святіший Отець зазначив, що заключні слова Символу віри: «Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку», які ми проказуємо на Літургії, вказують на те, що питання вічності є «ядром християнської віри, дійсністю, що тісно пов’язана з визнанням віри в Христа, що помер і воскрес. Але, незважаючи на це, есхатологічне вчення про вічне життя й воскресіння не знаходить в катехизі та богослужіннях того місця, на яке воно заслуговує. «І це не дивно, – наголошує Папа, – бо одним з явищ, що характеризують сучасну культуру, є, власне, закритість на трансцендентні горизонти, зосередженість на самих собі, майже виключна прив’язаність до теперішнього, забуваючи й цензуруючи виміри минулого й, насамперед, майбутнього, яке сприймається, особливо, молоддю, як темне та непевне. В цьому контексті майбутнє після смерті виглядає віддаленим, неясним, або зовсім неіснуючим».

Захоплюючий опис вічності Отців Церкви

Наступник святого Петра зазначає, що недостатню увагу до теми вічності може спричинити також недостатньо привабливий і незрозумілий опис вічного життя в проповідях і катехизації. Зовсім протилежним, на його думку, є вчення Отців Церкви. Так, наприклад, св. Григорій Ніський у своїй «Проповіді про Пісню Пісень» писав про вічність як про «нестатичний, а динамічний і живий екзестенційний стан». «Людське прагнення життя й щастя, що тісно пов’язане з прагненням споглядати та пізнавати Бога, – пояснює Папа бачення св. Григорія, – постійно зростає й відновлюється, переходячи з одного стану в інший, не знаючи кінця та завершення. Досвід зустрічі з Богом перевищує, насправді, будь-яке людське досягнення та є вічною і завжди новою метою». Святий Тома Аквінський, як підкреслює Святіший Отець, також вказує на цей аспект, зазначаючи, що у вічному житті звершується єднання людини з Богом, що є нагородою за всі наші труди й це єднання полягає в «досконалому спогляданні» Бога.

Звіщати про красу Вічності

Папа Франциск підкреслив, що вчення Отців Церкви й великих богословів повинно допомогти нам ефективно та палко звіщати про серце нашої віри, надію, яка оживляє та дає силу християнському свідченню в світі: красу Вічності. На завершення він висловив побажання, щоб як на богословському рівні, так і на рівні звіщення, катехизи й християнського виховання, відновився інтерес і наукові дослідження про вічність, «без якої вимір теперішнього втрачає кінцеву мету, здатність до відновлення, надію на майбутнє».