Папа: Віра без дару й безкорисливості є неповною

Як пройти «тест на віру» було в центрі роздумів, якими Папа Франциск поділився з паломниками, які в неділю опівдні зібралися на площі Святого Петра на традиційну Богородичну молитву.

Після Святої Меси, відслуженої у базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди початку синодального процесу, присвяченого темі синодальності, в неділю, 10 жовтня 2021 р., Папа Франциск ще раз зустрівся із вірними, очоливши опівдні проказування молитви «Ангел Господній». Промовляючи з вікна Апостольського палацу, він коментував діалог Ісуса з багатим чоловіком, який запитував про те, що має зробити, щоб осягнути вічне життя.

Святий Марко у своїй Євангелії, читання з якої було в центрі уваги роздумів, нічого не говорить ні про вік, ні про ім’я цього співрозмовника, чим, за словами Святішого Отця, підказує нам, що в цьому чоловікові ми можемо розпізнати себе, його зустріч з Ісусом дає нам змогу «зробити тест на віру».

Релігія «ти – мені, я – тобі»

Один чоловік, як читаємо в Євангелії від Марка, поставив Ісусові запитання: «Що маю робити, аби успадкувати вічне життя?». Наступник святого Петра звернув увагу на дієслова, які той використовує: мушу зробити – щоб отримати. Ось у чому, за його словами, «полягає його релігійність»: мусіти, робити, щоб мати. Але це є «комерційними стосунками з Богом». Віра, натомість, не є «холодним і механічним обрядом», йдеться про «питання свободи та любові».

«Ось перша перевірка: чим для мене є віра? Якщо в першу чергу обов’язком, обмінною монетою, то ми збилися з дороги, бо спасіння – це дар, а не обов’язок, воно є безкоштовним, його не можна купити. Перше, що потрібно зробити, це визволитися від комерційної та механічної віри, яка нашіптує фальшивий образ Бога-бухгалтера і контролера, а не Отця», – сказав Папа.

Віра, що випливає з погляду любові

Ісус «зупинив Свій погляд на ньому» і «полюбив його». Цим, за словами Святішого Отця, Він запропонував Йому «справжнє обличчя Бога». Саме з цього «народжується та відроджується віра», не з обов’язку, не з того, щоби щось робити чи платити, але «з погляду любові, який потрібно прийняти». «Християнське життя стає прекрасним, якщо ґрунтується не на наших здібностях і проектах, але на Божому поглядові», – сказав він, підкресливши, що коли наша віра є втомленою, то потрібно шукати Божий погляд у молитві та адорації, стати перед Розп’ятим і піддатися Ісусовій любові.

Віра, що є відповіддю на запрошення

Третім, після запитання та погляду, кроком є запрошення Ісуса, Який каже, що цьому чоловікові «одного бракує», тобто, дару безкорисливості: «Піди, продай те, що маєш, і роздай бідним». «Це те, чого, можливо, також і нам не вистачає. Ми часто робимо необхідний мінімум, у той час, як Ісус запрошує нас чинити можливий максимум», – зауважив Святіший Отець, пояснивши, що ми часто вдовольняємося обов’язками, дотриматися приписів, проказати якусь молитву, в той час, як Бог, «Який дає нам життя, очікує від нас життєвих поривів». І це добре видно в сьогоднішній євангельській розповіді: Ісус починає від заповідей «не убий», «не кради», «не чини перелюбу», але переходить до позитивної пропозиції: «Іди, продай, ходи за мною».

«Дорогі браття й сестри, віра без дарування, віра без безкорисливості є неповною вірою, слабкою і хворою вірою. Можемо порівняти її до насиченої та поживної страви, якій бракує смаку, або до менш-більш добре зіграного матчу, але без забитого голу», – сказав Папа, додаючи, що віра без діл милосердя вчиняє нас сумними, схожими до чоловіка з Євангелії, який повернувся додому засмученим.