Папа: Віра цієї ночі веде нас до розпізнавання Бога там, де вважаємо, що Він відсутній

«Зворушені радістю дару, маленьке Вифлеємське Дитя, просимо Тебе, щоб Твій плач розбудив нас від нашої байдужості, відчинив наші очі перед тими, які страждають», – таким молитовним проханням Папа Франциск підсумував свою проповідь під час нічної різдвяної Святої Меси, яку він 24 грудня 2017 р. очолив в базиліці Святого Петра у Ватикані.

Святкове богослуження розпочалося «Календою» – стародавнім урочистим звіщенням про народження Ісуса, що пригадує історію спасіння від створення світу, покликання Авраама, через вихід з єгипетської неволі та звіщення пророків аж до народження Месії у Вифлеємі. Після його завершення Святіший Отець зняв покрівець зі статуї Дитяти Ісуса, поставленої перед престолом, а діти, які представляли різні континенти, поклали перед нею квіти.

Свою проповідь Папа зосередив на темі вимушеної мандрівки Пресвятої Родини до Вифлеєму, де вони знайшли зачинені двері. Але, саме серед такої дійсності «Марія подарувала нам Еммануїла. Божий Син мусів народитися в стайні, бо свої не знайшли для Нього місця».

«У кроках Йосифа та Марії приховуються численні інші кроки. Бачимо сліди цілих сімей, які сьогодні змушені вирушити в дорогу. Бачимо сліди мільйонів людей, які не хочуть забратися геть, але змушені залишити своїх найдорожчих, вигнані зі своєї землі. В багатьох випадках цей від’їзд сповнений надії та майбуття; в багатьох інших він має лиш одне ім’я: виживання. Пережити чергових Іродів, які задля того, щоб накинути свою владу та помножити свої багатства, не бачать жодної проблеми в тому, аби проливати невинну кров», – сказав проповідник, зауваживши, що «Марія та Йосиф, для яких не було місця, є першими, хто обійняв» Ісуса.

Далі Святіший Отець зауважив, що першими адресатами Доброї Новини стали пастухи. «Це були чоловіки та жінки, – підкреслив він, – які задля їхньої праці були змушені жити на узбіччях суспільства. Їхні життєві умови, місця, в яких вони були змушені перебувати, не дозволяли їм виконувати всі обрядові приписи релігійного очищення, тому, їх вважали нечистими. Їхня шкіра, одяг, запах, стиль мовлення, походження, видавали їх. Усе в них викликало недовіру».

Саме до таких людей, від яких, на думку суспільства, належало триматися якнайдалі, боятися їх, промовив ангел: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу». «Ось якою є радість, яку ми запрошені розділити, святкувати та звіщати цієї ночі. Радість, з якою Бог у Своєму безмежному милосерді огорнув нас, поган, грішників та чужинців, спонукаючи чинити так само», – сказав Папа, додаючи:

«Віра цієї ночі веде нас до розпізнавання Бога, присутнього в усіх ситуаціях, в яких ми вважаємо, що Він відсутній. Він присутній у надокучливому прибульцеві, часто невпізнаний, що ходить нашими містами, кварталами, їздить нашими автобусами, стукає до наших дверей. Та сама віра спонукає нас відкрити простір для нової суспільної уяви, що не боїться досвіду нових форм стосунків, в яких ніхто не повинен відчувати, що на цій землі для нього нема місця».

Святіший Отець підкреслив, що у Вифлеємській Дитині «Бог виходить нам назустріч для того, аби вчинити нас головними дійовими особами життя, яке нас оточує». В цій Дитині «Бог запрошує нас взяти на себе відповідальність надії». З цього й випливає прикінцева молитва, звернена до Дитятка: «Нехай же Твоя революційна ніжність переконає нас почуватися запрошеними взяти на себе відповідальність за те, щоб ставати посланцями надії та ніжності серед нашого люду».

Наприкінці Святої Меси Папа під час процесійного походу переніс статую Дитяти Ісуса до ясел у вертепі, спорядженому в базиліці Святого Петра.