Папа: Визнати себе винним у гріхах важко, але корисно

Коли в тиші прислухаємося до голосу сумління, то зможемо побачити, наскільки наші думки далекі від Божих, а слова та вчинки суперечать Євангелію. На це звернув увагу Папа Франциск, повернувшись під час першої загальної аудієнції 2018 року, що відбулася 3 січня, до повчань, присвячених Святій Месі.

Пояснивши два тижні тому вступні частини Святої Меси, цього разу Святіший Отець зупинився на акті покаяння, який, за його словами, «сприяє прийняттю постави, необхідної для гідного звершення святих таїнств», тобто, «визнаючи перед Богом і ближніми свої гріхи». Адже Господь нічого не може дати людині, «серце якої наповнене собою та власними успіхами», бо самовпевнена людина «нездатна отримати прощення». На це, зокрема, вказує притча про митаря і фарисея.

Отож, на початку Святої Меси всі спільно роблять акт покаяння «через формулу загальної сповіді, виголошену в першій особі однини», тобто, кожен визнає перед Богом і ближнім, що «грішив думкою, словом, учинком і недбальством». «Так, – підкреслив Папа, – також і недбальство, тобто, коли не зробив добро, яке міг зробити. Ми часто почуваємося хорошими, мовляв, “не скоїв нікому жодного зла”. У дійсності, не вистачить не чинити зло ближньому, але слід приймати рішення чинити добро, користаючи з нагод давати добре свідчення того, що ми є Ісусовими учнями».

Далі Святіший Отець звернув увагу на те, що визнаємо свої провини як перед Богом, так і перед братами, що «допомагає нам зрозуміти», наскільки гріх, «відділяючи нас від Бога, відділяє нас також від наших ближніх». Адже гріх завжди вносить поділи.

Слова, які вимовляємо устами, супроводжує жест биття себе в груди, «визнаючи, – пояснив Папа, – що це я згрішив, що це моя провина, а не інших. Бо, в дійсності, часто трапляється, що ми задля страху чи сорому показуємо пальцем на інших, звинувачуючи їх. Признатися, що це моя провина, коштує нам зусиль, але щире визнання цього приносить користь».

Після визнання гріхів слідує призивання Пречистої Діви Марії, ангелів та святих, прохаючи їх молитися за нас, що пригадує нам про цінність «сопричастя святих», адже їхнє заступництво «підтримує нас на дорозі до повного сопричастя з Богом, коли гріх буде остаточно скасований».

Підсумовуючи, Святіший Отець вказав на те, що Святе Письмо пропонує нам приклади «каяників, які заглибившись у себе після гріха, знаходять мужність зірвати маску та відкритися на благодать, що оновлює серце». Це, зокрема, цар Давид, блудний син, митар Закхей, святий Петро. «Співставлення із крихкістю глини, з якої ми зліплені, – це досвід, який скріплює нас: спонукаючи рахуватися з нашою слабкістю, відкриває серце на призивання Божого милосердя, яке перемінює та навертає. Саме це ми робимо за допомогою акту покаяння на початку Святої Меси», – сказав Папа.