Папа з журналістами про виклики міграції, поміркованість та «Amoris Laetitia»

Під час перельоту з грецького острова Лесбос, де відбулися відвідини табору біженців, до Риму, Папа Франциск провів вже звичну зустріч з журналістами, відповівши на їхні запитання. «Це була дуже насичена і надто зворушлива подорож», – сказав він під час вступу до розмови, й наголосивши, відповідаючи на перше запитання, що візит мав гуманітарний характер, а тому не слід шукати в ньому політичних спекуляцій.

Відповідаючи на запитання, яке стосувалося трьох сирійських родин, які вилетіли з Лесбосу тим самим літаком, що й Папа, він пояснив, що той факт, що всі вони є мусульманами, не означає, що він обирав між мусульманами та християнами. Справа в тому, що ці родини мали впорядковані документи. Це не привілей, адже всі дванадцятеро є Божими дітьми. Їх прийняв Ватикан, і з допомогою Спільноти святого Еґідія шукатиме для них працю й подбає про утримання. Вони приєднаються до двох сирійських родин, якими вже опікуються обидві ватиканські парафії.

Говорячи про інтеграцію, Глава Католицької Церкви звернув увагу на проблему існування так званих ґетто, які з’явилися внаслідок «відсутності політики інтеграції». Адже, як знаємо, деякі з виконавців нещодавніх терактів є синами чи навіть внуками людей, які народилися в Європі. «Сьогодні Європа повинна повернути здатність інтегрувати, яку вона завжди мала… Думаю, що ми потребуємо навчання та виховання до інтеграції», – сказав він.

Чи той факт, що на кордонах всередині ЄС посилюється контроль, означає «кінець Шенгенської угоди, кінець європейської мрії»? Таким було наступне запитання, на що Папа відповів, що з розумінням ставиться до урядів та народів, які мають певні побоювання, адже гостинність також включає відповідальність. Одним з аспектів цієї відповідальності є відповідь на запитання: «Як ми можемо інтегрувати цих людей»?

«Я завжди казав, що зводити мури нічого не вирішує. Ми бачили падіння одного муру в минулому столітті. Ми повинні зводити мости. Але це слід робити розумно, шляхом діалогу та інтегрування», – сказав Святіший Отець, а тоді поділився враженнями відвідин табору біженців, показуючи малюнки, подаровані дітьми і зізнаючись, що під час цих зустрічей йому наверталися на очі сльози.

А чому Папа не робить різниці між тими, хто втікає від війни і тими, хто втікає від голоду і чи може Європа прийняти «всю нужду світу»? За словами Наступника святого Петра, обидва явища є «наслідком визискування, в тому числі й землі». І добрі діла слід чинити щодо перших і щодо других. «Я би запросив контрабандистів зброї, – додав він, – провести день в такому таборі. Думаю, що це було би для них корисним».

Далі журналісти звернули увагу на те, що це були відвідини країни, яка живе в умовах політики суворої економії. Яке ставлення Святішого Отця до цього явища? Відповідаючи, він пояснив, що коли говорить про поміркованість, то, насамперед, має на увазі її християнське і духовне значення, а не політичне чи економічне. Мова йде про необхідність викорінювати марнотратство, адже за деякими підрахунками, їжі, що викидається у сміття, вистачило би для викорінення голоду в світі. «Я говорю про економність в цьому значенні. Зупинімося і почнімо жити трішки поміркованіше», – додав він.

Відповідаючи на наступне запитання, Папа зауважив, що подібне наставлення він має і до міграційної кризи в країнах Америки. «Це світова проблема. Я про це говорив, коли був там, з мексиканськими єпископами. Я просив їх опікуватися мігрантами», – сказав він.

Очевидно, що нагода поспілкуватися з Главою Католицької Церкви після нещодавнього оприлюднення Апостольського напоумлення «Радість любові» не могла не спонукати поставити запитання щодо цього документу. Як зауважив журналіст, після його оприлюднення виникла дискусія: одні стверджують, що щось змінилося, інші – що нічого, в тому що стосується доступу до Святих Тайн для тих, які розлучилися й уклали новий союз.

«Чи існують нові конкретні можливості, яких не існувало перед оприлюдненням напоумлення?» – прозвучало запитання. «Я можу сказати, що так, і все. Це занадто коротка відповідь. Я раджу всім вам прочитати представлення цього документу, яке приготував кардинал Шенборн, видатний богослов. Там знайдете відповідь», – сказав Папа.

Наступне запитання в цьому ж контексті стосувалося того, чому таке важливе питання у згаданому документі розглядається у примітці. Відповідаючи, Папа пригадав, як один з його попередників, говорячи про Другий Ватиканський Собор, казав, що було два собори: один в базиліці Святого Петра, а інший – «собор у ЗМІ».

«Коли я скликав перший синод, – сказав Святіший Отець, – найбільшою турботою більшості медіа було: чи наново одружені розлучені особи зможуть причащатися? Оскільки я не святий, то це мене дратувало і навіть засмучувало. Чи ж цей засіб комунікації, що пише про ці речі, не зауважує, що не це є важливою проблемою? Не зауважує, що в усьому світі сім’я переживає кризу? А сім’я – це основа суспільства! Чи він не зауважує, що зменшення народжуваності в Європі викликає сльози? Чи не бачить, що брак гідної праці спричиняється до того, що батьки беруть кілька робіт, а діти виростають самотні? Ось що є справді важливими проблемами», – наголосив Папа.