Папа: завдання євангелізації – передавати досвід Бога-Любові
Світлана Духович – Ватикан
У суботу, 21 вересня 2019 р., Папа Франциск прийняв на аудієнції учасників Міжнародної зустрічі керівників навчальних осередків, рухів та асоціацій, які займаються новою євангелізацією, що від 19 до 21 вересня 2019 р. проходила у Ватикані за ініціативою Папської Ради сприяння новій євангелізації.
Share to TwitterShare to WhatsApp
«Чи можливо зустріти Бога? Шляхи нової євангелізації» – посилаючись на тему зустрічі, Святіший Отець зосередив увагу на питанні про те, яким чином можна запалити в людях прагнення зустріти Бога в контексті, де Його присутність затьмарена.
Породжувати прагнення Бога
Глава Католицької Церкви вказав на приклад Христових учнів, що прямували до Емаусу: в дорозі до них приєднався Ісус, але вони були настільки засмучені, що не змогли Його впізнати (пор. Лк 24,13-27). «Так само і для наших сучасників, – зазначив Папа, – Бог перебуває поруч з ними, але вони нездатні Його впізнати». За його словами, важливо, поряд з власними побоюваннями, впізнати цю дивовижну присутність. Йдеться про той самий подив, що виник в учнів в дорозі до Емаусу: «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?» (Лк 24,32).
“ Наш виклик полягає в тому, – наголосив Папа Франциск, – аби допомогти серцям палати. ”
Ставлення сучасної людини до Церкви
Наступник Святого Петра зазначив, що сучасне суспільство часто сприймає Церкву як «холодний спомин» або «гірке розчарування». Багато хто вважає, що Церква їх не розуміє, інші оцінюють її згідно із критеріями значущості й вважають її занадто слабкою в контексті сьогоднішнього світу, а ще інші, навпаки, – занадто впливовою.
Ризик звіщати саму себе
З іншого боку, за словами Папи, викликає занепокоєння, коли сама Церква керується світськими критеріями успіху й забуває, що вона існує для того, аби звіщати Христа, а не себе саму.
“ Церква, що переймається тим, аби захистити своє добре ім’я і з трудністю відмовляється від того, що не є суттєвим, – наголосив він, – не переживає завзяття втілення Євангелія в сьогоденні. ”
Виклики перед сучасною Церквою
Описуючи характеристики сучасного світу, Вселенський Архиєрей зазначив, що багато людей живуть у постійному поспіхові, стають рабами того, що повинно б їм служити, забуваючи про справжній смак життя. Він додав, що глибока потреба кожної людини – це «любити й бути любленими, бути прийнятими такими, якими ми є, знайти мир у серці й радість, яка триває довше, ніж розваги».
Свідчити радість зустрічі з Господом
«Все це, – наголосив Папа, – ми досвідчили в одному слові, а, точніше, в одній особі – в Христі». Той, хто відчув на собі Божу любов, має місію допомогти пізнати її іншим, не повчаючи, не осуджуючи, а супроводжуючи їх на їхньому шляху.
Передавати досвід Бога, за словами Наступника святого Петра, не означає говорити про Бога, чи переконувати когось в Його існуванні.
“ Звіщати Христа, – зазначив він, – означає свідчити радість Його пізнання й допомагати іншим досвідчити красу зустрічі з Ним. Бог – це не відповідь на інтелектуальну допитливість, а досвід любові, покликаний стати історією любові. ”
«Бог – це любов» (І Ів 4,8), – цитуючи ці слова з Першого послання святого Івана, Папа Франциск наголосив, що Бог любить завжди, незалежно від нашої поведінки. «Як же прекрасно звіщати цього вірного Бога, незгасаючий вогонь, тим братам і сестрам, які живуть в літеплості, забувши про перше захоплення, що охолонуло», – додав він.
Ставати видимими знаками Любові
У світлі цієї керигми, за словами Святішого Отця, розвивається життя віри, що не є «складною структурою, зібраною з багатьох цеглин», а завжди новим відкриттям «основного ядра» й серця Євангелія, яким є краса спасенної любові Бога, що об’явився в Ісусі Христі. Він підкреслив, що саме в цьому полягає перше й центральне християнське звіщення.
На завершення Папа Франциск наголосив, що віра – це життя, яке народжується й відроджується в зустрічі з Христом, тому кожна зустріч допомагає зростати у вірі: «Коли ми наближаємось до потребуючих, – підкреслив він, – будуємо мости, служимо тим, хто страждає, дбаємо про бідних, «помазуємо терпеливістю того, хто поруч», підтримуємо тих, хто зневірився, благословляємо тих, хто чинить нам зло, тоді стаємо видимими знаками Любові, яку звіщаємо».
About The Author
