Папа: Зло перемагається, приймаючи Боже прощення

Бог думає не так, як людина, Він готовий шукати загублену вівцю і чекати на повернення блудного сина. Про це нагадав Папа Франциск, коментуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 15 вересня 2019 р., 15-ту главу Євангелії від Луки, яка розпочинається критикою проти Ісуса з боку фарисеїв і книжників за те, що Він приймає грішників, сідає з ними до столу.

Чудесне звіщення

Святіший Отець підкреслив, що оця критика, звернена на Ісуса, у дійсності, є «чудовим звіщенням» для нас: Ісус приймає грішників і їсть разом з ними. «Саме це трапляється з нами на кожній Святій Месі в кожній Церкві», – сказав він, додаючи, що Ісус радо приймає нас на Своїй трапезі. А відповідаючи критикам, Ісус розповів «три чудові притчі», що виявляють Його прихильність до тих, які почуваються віддаленими від Нього.

Хто з вас?..

У першій притчі Христос каже: «Хто із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася?». За словами Папи, людина із «здоровим глуздом», провівши нескладні обрахунки, не зробить такого. Вона готова пожертвувати однією, щоб зберегти решту.

«Бог, натомість, не мириться, Йому на серці лежиш саме ти, що ще досі не пізнав краси Його любові, ти, що досі не прийняв Ісуса до центру свого життя, ти, кому не вдається перемогти свій гріх», – сказав Святіший Отець, додавши, що друга притча – про загублену монету, яку Господь невпинно шукає – говорить кожному з нас: «ти цінний і унікальний в Його очах», ніхто не може замінити нас у Божому серці. Врешті, в третій притчі бачимо батька, який очікує повернення блудного сина, що нагадує нам про те, що Бог невтомно чекає на нас.

«Бо це ми, кожен із нас, є тим наново пригорнутим сином, тією віднайденою монетою, тією приголубленою овечкою, взятою на плечі. Він кожного дня чекає, коли ми помітимо Його любов», – мовив Папа, наголошуючи, що Бог знає, що лише Його любов може перемінити наше життя.

Відкинута любов

Далі Наступник святого Петра звернув увагу на те, що ця «безмежна любов Бога до нас грішників, що є серцем Євангелія», може бути відкиненою. Саме так повівся старший син із притчі, який не зрозумів любов, маючи на думці «більше образ господаря, ніж батька».

«Ми також підпадаємо під цей ризик: вірити радше в суворого, а не милосердного Бога, який перемагає зло могутністю, а не прощенням. Але це не так, Бог спасає любов’ю, а не силою, пропонуючи Себе, а не накидаючись», – сказав Святіший Отець, зазначивши, що старший син не приймає отчого милосердя, замикається у собі й робить ще гіршу помилку: «вважає себе праведним, почувається зрадженим і судить про все на основі свого бачення справедливості», озлобившись проти брата й дорікаючи батькові: «Ти заколов вгодоване теля, як повернувся отой твій син».

«Той твій син: він не називає його “мій брат”, але “твій син”, – звернув увагу Папа. – Він почувається єдиним. Також і ми помиляємося, коли вважаємо себе праведними, коли думаємо про інших, що вони лихі. Не вважаймо себе добрими, бо самі, без допомоги доброго Бога, ми не вміємо перемагати зло», – додав Єпископ Риму, заохотивши слухачів взяти до рук Святе Письмо та перечитати 15-ту главу Євангелії від Луки.

Перемагати зло, приймаючи прощення

Як же тоді перемагати зло? «Приймаючи Боже прощення, приймаючи прощення ближніх», – відповідає Святіший Отець, звертаючи увагу на те, що саме це діється щоразу, коли приступаємо до сповіді, де отримуємо любов небесного Отця, що перемагає наш гріх. «Його більше немає, Бог забуває про нього. Бог, коли прощає, втрачає пам’ять, забуває наші гріхи. Настільки добрий Бог до нас. Не так, як ми, коли кажучи “нічого страшного”, при першій же нагоді пригадуємо про зазнані кривди», – мовив Папа, підсумувавши:

«Браття і сестри, будьмо відважними, бо з Богом жоден гріх не має останнього слова. Нехай же Богородиця, Яка розв’язує життєві вузли, визволить нас від претензій на те, щоби вважати себе праведними, даючи нам завжди відчувати потребу в тому, щоб вдаватися до Господа, Який завжди чекає на нас, аби обійняти і простити».