Папа: знати «паролі» серця, щоби розпізнати нашу цінність і гідність

Темою повчань, якими Папа Франциск ділиться з учасниками загальних аудієнції протягом останніх тижнів, є духовне розпізнавання. Після того, як в останню середу вересня його роздуми були присвячені молитві, яку слід переживати як вираження близькості з Богом, то зустрічаючись із паломниками, які 5 жовтня 2022 р. зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, він наголосив на тому, що «добре розпізнавання вимагає також пізнання себе самих», що залучає наші людські здібності, такі як пам’ять, розум волю та почуття. «Часто ми не вміємо розрізнювати, бо достатньо не знаємо саме себе, і через це не знаємо, чого так насправді прагнемо», – зазначив Святіший Отець.

Сховані за маскою

«В основі духовних сумнівів та криз покликання нерідко лежить недостатній діалог між релігійним життям та нашим людським, когнітивним і почуттєвим виміром», – вів далі Наступник святого Петра, покликаючись на Томаса Ґріна, автора творів з духовності, який писав, що «найбільшою перешкодою» для розпізнавання, а також для справжнього зростання у молитві, не є «недоступна на дотик природа Бога, але той факт, що ми достатньо не знаємо самі себе, і навіть не хочемо пізнавати, якими насправді ми є». За його словами, майже всі ми ховаємося за маскою, не лише перед іншими, але й тоді, коли стоїмо перед дзеркалом. «Забуття про Божу присутність в нашому житті крокує пліч-о-пліч з незнанням себе самих, – не знати Бога і не знати себе, – незнанням особливостей нашої особистості та наших найглибших прагнень», – підкреслив Папа.

Виснажлива, але доступна праця

Як зазначив Святіший Отець, пізнавати себе самих «не є важко, але виснажливо». Це вимагає зупинитися, «відключивши автопілот», щоби «здобути усвідомлення нашого способі діяння, почуттів, які нас наповняють, постійних думок, які нас обумовлюють». Це також вимагає «відрізняти емоції та духовні якості». Адже «відчуваю» не те саме, що «я переконаний». І коли розпізнаємо, що погляд, який маємо на себе та на дійсність «іноді є трохи викривленим», це є благодаттю. «В дійсності, дуже часто може трапитися так, що помилкові переконання про дійсність, що ґрунтуються на досвіді з минулого, мають сильний вплив на нас, обмежуючи нашу свободу зробити ставку на те, що є дійсно вартісним у нашому житті», – пояснив Святіший Отець.

«Паролі» духовного життя

У цьому контексті Папа використав приклад з нашого щоденного життя. В цифровій ері, як ми знаємо, потрібно знати «паролі», щоби отримати доступ до програм, в яких міститься «найбільш особиста та цінна інформація». «Також і духовне життя має свої “паролі”: існують слова, які торкаються серця, бо покликаються на те, до чого ми найбільш чутливі», – зауважив Наступник святого Петра, додавши, що їх добре знає спокусник, а тому важливо, щоб і ми їх знали, «щоб не опинитися так, де б ми не хотіли». Адже спокуса не обов’язково нашіптує погані речі, часто йдеться про «невпорядковані речі», яким присвячується надмірна увага. Так можна потрапити під гіпноз «прекрасних, але ілюзорних речей».

«Це може бути, наприклад, науковий ступінь, кар’єра, стосунки, всі речі, які самі в собі є похвальними, але щодо яких, коли не будемо вільними, ризикуємо розвинути нереальні очікування, як от утвердження своєї цінності», – мовив Святіший Отець, пояснивши, що саме з цього неправильного розуміння «часто випливають найбільші страждання, бо жодна з цих речей не може бути гарантією нашої гідності». Саме через це потрібно «знати себе, паролі свого серця», все те, до чого ми є чутливими, щоби захиститися від маніпуляцій та розпізнати те, що є важливим, відрізняючи його від гасел і моди.

Іспит сумління

Підсумовуючи, Папа зазначив, що допомогою в цьому є іспит сумління, але не той, коли йдемо до сповіді, а той, який підсумовує наш день, тобто, «добра звичка спокійно переглянути те, що трапилося протягом нашого дня, навчаючись помічати в оцінках та рішеннях те, чому ми надаємо більшої важливості, що і чому шукаємо, і що, врешті-решт, знайшли». А насамперед, «навчитися розпізнавати, що насичує моє серце», бо «лише Господь може дати нам підтвердження того, скільки ми вартуємо». «Він кожного дня говорить нам про це з хреста: Він умер за нас, щоби показати, наскільки цінними ми є в Його очах. Не існує перешкоди чи падіння, які можуть завадити Його ніжним обіймам», – сказав Святіший Отець, наголосивши, що «молитва та пізнання себе самих дають нам зростати в свободі».