Папа: звіщати Євангеліє терпеливо та з довір’ям

Зустрічаючись у неділю з паломниками, Папа Франциск коментував притчу Ісуса, Який порівнює Боже царство із проростанням насіння, яке землероб кидає в землю, а далі воно проростає невидимо для ока. Святіший Отець зазначив, що й ми покликані наслідувати Бога, Який щедро дає нам свою благодать і терпеливо очікує, коли ми принесемо плід.

Проповідуючи Боже Царство, Ісус у Євангеліях часто використовує образ насіння, зосереджуючись при цьому на різних аспектах. Перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 16 червня 2024 р., Папа Франциск коментував євангельську розповідь, у якій Ісус, зокрема, каже: «Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю; і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, – він не знає». Промовляючи опівдні з вікна Апостольського палацу у Ватикані до прочан, які зібралися на площі святого Петра, він зазначив, що цими словами Ісус заохочує нас замислитися над «одним важливим наставленням», яким є «сповнене довіри очікування».

Посіяне зерно потребує догляду й терпеливості

Святіший Отець зауважив, що яким щедрим не був би засів, і якою добре приготованою не була би земля, «рослини не проростають відразу: потрібен час». Тому важливо, щоби після сівби землероб умів терпеливо очікувати, щоб у належний час зерна розкрилися, проросли, виросли й дозріли, аж до «щедрих жнив». «Під землею вже відбувається диво, відбувається величезний розвиток, але він непомітний, потрібна терпеливість, а тим часом потрібно і далі доглядати ґрунт, поливати і тримати в чистоті, незважаючи на те, що над землею начебто нічого не відбувається», – сказав Наступник святого Петра, додаючи, що схоже відбувається з Божим царством: «Господь засіває у нас зерна Свого слова й благодаті», а далі терпеливо очікує, не припиняючи піклуватися про нас, даючи нам час, «аж доки насіння розкриється, проросте, розвинеться, аж до принесення плодів добрих діл».

Покликані сіяти і принести плід

За словами Папи, Господь Бог чинить це не лише тому, що хоче, щоб ніщо з Його поля не пропало, а прийшло до зрілості, але також для того, щоб і нам дати приклад. Він «вчить нас з довірою сіяти Євангеліє там, де перебуваємо», а далі «чекати, коли посіяне зерно проросте й принесе плід у нас і в наших ближніх», не знеохочуючись і не перестаючи підтримувати одні одних. «Також і там, де, незважаючи на наші зусилля, здається, що не бачимо негайних результатів. Справді, часто також і серед нас, поза тим, що є на поверхні, вже відбувається чудо, й у свій час воно принесе щедрі плоди», – сказав Святіший Отець, побажавши, щоб «Діва Марія, Яка прийняла і проростила в Собі зерно Слова, допомагала нам бути щедрими та сповненими довір’я сіячами Євангелія».