Парафіянка з-під Херсона: «Якби не молитва, не знаю, як ми пережили би цей важкий час»

Про ситуацію у селі Правдине, що під Херсоном, та долю храму під окупацією розповідає парафіянка пані Олена.

Від початку активних бойових дій на терені Херсонщини з парафіян із села майже ніхто не виїхав. 9 березня у Правдино був перший приліт, приблизно за 30 метрів від костелу. З храму повилітали вікна, частково з однієї сторони понівечено дах. Всередині від ударної хвилі є невеликі пошкодження дверей.

До початку повномасштабного вторгнення до костелу приходило 15-20 вірян і кілька дітей. Коли ж російські військові увійшли в село, до храму вже ніхто не міг прийти. Пані Олена згадує, як вони намагались нікуди не виходити, аби не потрапити на очі російським військовим. Дуже часто росіяни били по центру села. Від березня тут немає ні води, ні світла, ні газу, поволі налагоджується мобільний зв’язок. «Не знаю як це сталося, що після таких обстрілів, на щастя, зберігся наш храм. Бог зберіг його від важких пошкоджень», – розповідає парафіянка.

Після деокупації селища, віряни організували прибирання святині, зібрали уламки скла та закрили вікна. Через пошкодження у даху до храму трохи затікала вода, адже цього року літо було дощове. Врешті приїхав священник та звершив урочисту Святу Месу. 26 грудня на Месі було 30 осіб і трохи дітей.

Раніше парафією опікувався отець Лукаш, він багато зробив для парафії та оздоблення храму. Парафіяни сподіваються, що він колись зможе повернутись до них, навіть написали прохання до єпископа в Одесі, аби був якийсь священник на місці. Поки що раз на якийсь час до них приїздить священник, який опікується найближчою парафією. Наступного разу приїде 6-го січня на Святу Месу.

Пані Олена розповідає про те, як під час окупації досвдічила силу молитви. «Якби ми не молились, якби не молився отець Лукаш та сестри, які тут працювали, я не знаю, як ми змогли би пережити цей важкий час. Це були постійні обстріли, моральний тиск. Без молитви було би важко. Ми дуже раді, що наш храм лишився, що маємо місце, куди можемо прийти, де можемо зібратись та молитвою підтримати людей на фронті і тих, хто перебуває у складних умовах. Дуже приємно, що про нас пам’ятають та піклуються».

Вигляд храму до окупації/ Фото: архів парафії

Храм у Правдино був збудований у 1915 році та був присвячений Пресвятому Серцю Ісуса. За радянських часів храм закрили та перетворили на зерносховище. Після розвалу СРСР костел намагались відновити, богослужіння у колишньому храмі відбувались вкрай рідко. До вірян приїздив священник з Херсону. Від 2010 року храм поступово ремонтували. У жовтні 2018 року у Правдино розпочала існування окрема парафія під титулом Преображення Господнього, першим настоятелем якої став о. Лукаш Міка. У 2021 році відновлений храм консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк.