Пастирське послання Мечислава Мокшицького з приводу смерті кардинала Мар’яна Яворського
Шановні Брати в єпископстві, Священики та Богопосвячені Особи!
Улюблені Брати і Сестри!
З великим жалем і водночас з християнським почуттям вдячності повідомляю Вас про смерть Його Високопреосвященства кардинала Мар’яна Яворського, який відійшов до Батьківського Дому пізно ввечері, 5 вересня 2020 року в Кракові.
З усією дорогóю Його серцю Латинською Церквою України, а особливо з Львівською Архідієцезією, ми довіряємо Кардинала Богові, дякуючи за роки його священичого та єпископського шляху, який розпочався у Львові і завершився сімдесят років тому в Кальварії Зебжидовській, куди привела повоєнна доля семінаристів, висланих зі Львова.
Багато років тому о. Ян Твардовський написав такі слова про своє священство: «У світі невіри я намагаюся говорити про віру, у світі без надії – про надію, у світі без любові – про любов».
Використовуючи слова поета, споглядаю на священство Кардинала Мар’яна, яке я міг спостерігати протягом багатьох років, і саме в них я бачу їх здійснення та найкращу сторону.
Його священство зіткнулося зі світом невіри, який приготував непросту долю. Однак він не сердився на цей світ, але як Добрий Пастир стояв посеред цього світу і проповідував йому віру. Початком цієї віри було Хрещення в храмі св. Антонія у Львові, а згодом пресвітерські свячення 25 червня 1950 року з рук Львівського Архієпископа Євгенія Базяка. 21 травня 1984 р. він був призначений апостольським адміністратором польської частини Львівської Архідієцезії з осередком у Любачові та титулярним єпископом Ламбесіса. Був висвячений на єпископа 23 червня 1984 року в архікатедральній базиліці св. Станіслава та св. Вацлава на Вавелі. Консекрацію звершив кардинал Францішек Махарський, Митрополит Архієпископ Краківський, співконсекраторами були Вроцлавський Архієпископ Генрік Гульбіновіч та Тарновський єпископ Єжи Аблевіч. Його єпископським девізом стали слова: «Mihi vivere Christus est» (Для мене життя – це Христос). 29 червня 1984 р. відбувся інґрес до прокатедри блаженного Якова Стрепи в Любачові. 16 січня 1991 р. Його проголошено першим після Другої світової війни Митрополитом Архієпископом Львівським латинського обряду. Інґрес до Архікатедри Успіння Пресвятої Діви Марії відбувся 18 травня 1991 р. Митрополичий паллій прийняв 29 лютого 1992 р. в Архікатедральній базиліці з рук Апостольського Нунція в СРСР Архієпископа Франческо Коласуоно. 21 лютого 1998 р. Папа Римський св. Йоан Павло ІІ призначив Його кардиналом in pectore, а 28 січня 2001 р. він оголосив Його прізвище. 21 лютого 2001 р. під час консисторії призначив Його кардиналом-пресвітером храму св. Сікста в Римі. 3 травня 2001 року відбувся кардинальський інґрес до Львівської Архікатедри Успіння Пресвятої Діви Марії. У квітні 2005 року взяв участь у конклаві, на якому Бенедикт XVI був обраний Папою Римським.
Кардинал Мар’ян двічі приймав в Архідієцезії Папу святого Йоана Павла ІІ. Спочатку в Любачові у 1991 році, а потім у 2001 у Львові. У 1996–1998 роках був апостольським адміністратором Луцької дієцезії.
21 жовтня 2008 р. Папа Римський Бенедикт XVI прийняв Його відставку з посади Митрополита Львівського Архієпископа. Місцем відходу на єпископську пенсію Кардинал обрав Краків, з яким протягом багатьох років був зв’язаний як професор і ректор Папської Теологічної Академії.
Коли Кардинал Мар’ян вперше перетнув кордон і повернувся до улюбленого Львова, він приніс нашій Церкві надію, оновивши її обличчя. Той, хто хоч раз відвідував Львівську Архідієцезію, може побачити та оцінити цей етап Його життя. Все було зруйноване, але Його постава викликала в людей надію, тому вони приймали назад зруйновані храми і раділи Його благословінням.
Постава віри та надії, з якою Отець Кардинал розпочав служіння у Львові, відкривала шлях любові до життя святими Таїнствами. Дякуючи Йому відкрилася дорога для священиків та монаших згромаджень з Польщі. Він знав, що людей освятять не стіни, а священики, які звершують Таїнства та проголошують Боже Слово, а також богопосвячені спільноти, які розпочали тут своє служіння. Його любов до Церкви поширювалась й на тих, хто почув голос покликання. Спочатку Він шукав для них місце в семінаріях Польщі, а згодом відновив Львівську Духовну Семінарію у придбаних для цього будівлях в Брюховичах.
Можна було б довго говорити про шлях Його віри, надії та любові. Нехай, однак, сьогодні достатньо буде того, про що я згадав, і того, що залишається видимим знаком, що дає змогу зробити певне порівняння. Йдеться про Його єпископський герб, а точніше постать блаженного Якова Стрепи, покровителя Архідієцезії. Кардинал обрав його своїм духовним провідником. Сьогодні хочу сказати, що це не було випадковістю, це було і є знаком для всіх нас, знаком мужності та готовності, які проявилися подібно, як в житті блаженного Якова, у формуванні та зміцненні Львівської Архідієцезії.
Засвідчуємо разом зі святим Апостолом Павлом, що Кардинал Мар’ян Яворський «змагався доброю борнею, свій біг закінчив, віру зберіг» (пор. ІІ Тим 4,7), тому сповнені вдячності за Його священство, ми заносимо вдячну молитву і просимо Бога відкрити перед Ним Райські брами та обдарувати Його вінцем справедливості.
Подробиці похорону будуть повідомлені пізніше. Тим часом продовжуймо молитися, повторюючи:
«Дай Йому, Господи, вічне спочивання,
і світло віковічне нехай Йому світить. Амінь».
Львів, 6 вересня 2020 року
Вих. № 416/20
+ Мечислав Мокшицький
Архієпископ Митрополит Львівський
About The Author
