Патріарх Любомир ― велика людина, яка була серед нас…

Пам’ятати, молитися і черпати мудрість ― це те, що може кожен із нас, вшановуючи пам’ять Патріарха Любомира Гузара, який відійшов до вічності 31 травня 2017 року.

В Архикатедральному Соборі Святого Юра, у день пам’яті за Блаженнішим Любомиром, молилися Архиєрейську Літургію, яку звершив Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор у співслужінні з духовенством Львова.

Згадуючи Отця і Главу нашої Церкви, Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії отець Юстин Бойко поділився роздумами та спогадами:

― Із Архикатедральним Собором святого Юра Блаженніший Любомир особливо пов’язаний. Він народився у Львові, сюди повернувся через багато років, у цьому храмі багато років служив і звідси його Львівська Архиєпархія випровадила у світ.

Про Патріарха Любомира не один може говорити, бо багато з ним зустрічалося особисто. Іноді звичайні зустрічі настільки закарбовувалися, що ставали переломними моментами у житті.

Від Блаженнішого Любомира український народ отримав дуже велике завдання, яке можна відчитати в різних місцях, яке часто цитують ― «Хочу бути людиною».

Колись, у IV столітті до народження Христа, жив Діоген ― незвичайний чоловік, який постійно перебував у бочці. Одного разу, посеред дня, він вийшов із запаленим ліхтарем і пройшовся містом, яке його ненавиділо. Люди запитували, чому йде з ліхтарем, а він відповів: «шукаю людину».

Блаженніший Любомир над цими словами не раз задумувався. В одному зі своїх інтерв’ю, коли починав служіння Главою УГКЦ, сказав журналістці: «бачите, на землі багато нас є, але дуже мало людей. Пам’ятаєте Діогена, який зі свічкою шукав людину? В тому є велика гірка правда. Дуже мало таких людей, від яких відходиш, ставши кращим. Ми живемо щодня, та мало стараємося, щоб використати те, що нам дав Господь, мало працюємо. Діоген шукав людину зі свічкою на зло тогочасним мешканцям, які його переслідували і ставилися негативно, ― так хотів показати, що вони не є добрі, але повинні бути добрими».

Що для Блаженнішого Любомира означало бути добрим? Він був вихований у християнській сім’ї, його погляд на людину пов’язаний із Богом. Людина сотворена Богом і в той спосіб, що приходить на землю, народившись у сім’ї, яка складається з батька і матері. І саме ця сім’я закладає найважливіші основи пізнішого життя людини. Тобто бути людиною ― це народитися у сім’ї.

Друге. Бути людиною означало любити Бога. Він завжди підкреслював, що не може любити ближнього той, хто не любить Бога і навпаки, хто не любить Бога ― не може любити ближнього. Ісус Христос казав, що найважливіша заповідь є любити Бога всіма силами і ближнього, як самого себе. Тож, коли я шаную себе як Божий твір, то шаную кожну людину, яка є Божою дитиною. Церква має виховувати нас бути людьми, а люди творять громаду.

Третє, бути людиною для Блаженнішого Любомира означало вірити. Бо віра формує найважливіші засади суспільства. Він так говорив: «Сьогодні, повторюся, постає виклик жити по-Божому в кожному аспекті нашого життя: особистому, родинному, громадському, державному. Щоби наша віра (маю на увазі людей віруючих) справді стала тим шляхом, по якому хочемо йти і зближатися з Господом. Бути близько Бога — ніколи не було просто, легко. Це вимагає зусилля та бажання бути з Ним. А обставини ― то тільки обставини. Мало ходити до церкви і знати Катехизм, треба пізнати свою віру і нею жити, інколи бути християнином ― це дуже складна справа, що може вести до мучеництва… У теплій залі після сніданку легко сказати, що ми, звичайно ж, виберемо Боже, у колі однодумців бути героєм. Та я нікому не бажаю мучеництва, однак може прийти час, коли й на це потрібно буде піти».

Бути людиною ― це також визнавати, що я ― немічний і потребую Бога. І ця неміч каже нам звертатися до покаяння. А покаяння в Блаженнішого Любомира мало особливий спосіб. У власному житті він вмів визнавати свої публічні немочі жартуючи. Дуже рекомендую звернутися до книжки, яку видали після його смерті, «Листи до матері».

Патріарх Любомир ― велика людина, яка була серед нас… Чому ми згадуємо таких людей? Щоб вчитися в них. Автор листа до євреїв каже: «шануйте наставників ваших і, дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру».

Блаженніший Любомир у своїх споминах згадував, як він вперше побачив Митрополита Андрея: «Я дивився на Митрополита… Він може й бачив такого малого хлопця з великими вухами. Та чи він тоді подумав якимсь пророчим духом, що той малий буде його наступником?»

А ми його ― Блаженнішого Любомира ― бачили, з ним говорили… Стараймося в нашому житті наслідувати його віру.
Просімо Господа: «Прийми у свої милосердні долоні душу раба твого Блаженнішого Любомира і через його заступництво подай усі ласки Церкві і народові».

Опісля Богослуження Архиєрей і священники та представники міської та обласної влади офіційно відкрили вулицю імені Патріарха Любомира Гузара.