«Поцілунок, що є знаком найвищої любові, став символом зради»,- єрм. Юстин Бойко

Одного з апостолів Христових звали Юда. Юда – це не тільки ім’я людини. Юдою ми називаємо зрадників. Чому? Юда був одним з дванадцяти апостолів, якого вибрав Ісус Христос. Христос прекрасно знав його властивості, хиби, але все одно вибирає. Чому? А тому, що Бог є милосердним і дає кожній людині шанс на виправлення. Але цей Юда мав одну неміч, про яку згадують всі апостоли, – потяг до грошей. Окрім того, Юда дуже любив вигідне життя. Євангелисти згадують, що Юда крав гроші із спільної скарбоні на власні потреби. З точки зору людини, Юда був передбачливим. Він робив це з думкою, мовляв, нехай буде на чорну годину. І з цієї чорної години зробив з себе чорну душу і занедбав все своє життя. Заради грошей він зраджує Божого Сина. Дехто каже, що Юда робив це з тих мотивів, бо знав, що Син Божий, який воскресив Лазаря, який творив і інші чуда, зараз практично змете з лиця землі військо первосвященика чи військо римське. Але Син Божий поводиться не так. І Юда, коли усвідомив, що зробив, пішов і повісився.

Ба, більше, – Юда зрадив Христа дуже брутальним способом. Бо, коли Христос приходить до Єрусалиму, то не всі знали, як Він виглядає. Тому служба первосвященика попросила гінця, який би вказав на Ісуса Христа. Оскільки вони ночували на Оливній горі, то із слугами первосвящеників прийшов і Юда. Юда сказав про те, що кого поцілує, то, мовляв, того беріть. Поцілунок, що є знаком найвищої любові, став символом зради. Від того часу і ми вживаємо такий термін, як «поцілунок Юди».

Ми, як народ, повинні мати ціль, і вона повинна бути благородною. А наша ціль такою і є, бо ми хочемо побудувати нашу незалежну і вільну Україну. Ми хочемо бути собою, тобто народом із власною гідністю. Але це, як бачимо, дорогого коштує. Завжди у нашому житті стаються різного роду непорозуміння, зради тощо. Юди є всюди…Але Юда не знеохотив Ісуса Христа, щоби той кинув хрест і сказав про те, що всі Його зрадили. Ні. Христос йде до кінця, навіть після того, як всі апостоли покидають Його. Він вертається до них і пояснює те, а для чого всього все це було потрібно пережити. Щоби вони з новою місією пішли на проповідь Євангелія. Біля Христа залишилися тільки Його Мати і апостол Іван Богослов. Решту всі порозбігалися, зокрема ті, які бачили Його чуда. І Христос, з точки зору менеджерської, повівся дуже не прагматично. Адже, якщо вже хотів будувати велику структуру, то потрібно було вибрати найкращих. А Він обирає простих і немічних людей, навіть тих, які Його зрадили. Петро відрікся Христа через людський страх, але заплакав гірко. Інші втекли, бо не зрозуміли, але потім всі вони стали Його свідками.

єрм. Юстин (Бойко), синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ