Похорон архієпископа Петра Мальчука OFM

Архієпископ Петро зібрав сьогодні у храмі св. Олександра багато людей. І не лише з України. Віддати останню шану покійному архієпископу Петру, приїхали єпископи і священики, богопосвячені особи та миряни з цілої України, Білорусі, Молдови, Польщі, Казахстану.

Загалом у молитві взяло участь майже 230 священиків, і понад 100 богопосвячених осіб з різних згромаджень. Крім того, приїхали представники українських семінарій. А також представники родини: не лише по крові, а й монашої. З найрідніших приїхали мама, сестра, брат з родиною та інші родичі. Монахи Ордену Братів Менших приїхали дякувати Богу за дар життя свого співбрата на чолі з о. Даниїлом Ботвіною OFM.

На молитві були присутні також представники українського та польського уряду, Всеукраїнської Ради Церков і Релігійних Організацій, до якої належав архієпископ Петро. Від греко-католицької Церкви прибули кардинал Любомир Гузар та інші єпископи. Від Української Автокефальної Церкви – єпископ Володимир. Це лише деякі з тих, кого вдалося побачити, решта могли залишитись непоміченими серед великої кількості людей, які наповнили храм.

Помолитись за душу архієпископа Петра прийшло також 20 безпритульних, які отримують допомогу завдяки організації Caritas-Spes та не раз зустрічалися з владикою.

Проповідь виголосив митрополит Мечислав Мокшицький. Спочатку він пригадав: «Смерть завжди приходить невчасно і відбувається це не залежно від того, чи забрала вона дитину, чи батька або матір, чи того, хто прожив 70 або 80 років, чи так як є у нашому випадку… Смерть ставить важке запитання для тих, хто залишається – навіщо жити в цьому світі, … якщо в одну мить треба все залишити і відійти? На це питання відповідає наш Господь. Смерть є невідворотна. Однак ми часто живемо так, ніби забули про цю істину. Треба вмирати і плакати. Проте ми віднаходимо втіху – у надії воскресіння. Сьогоднішня урочистість є катехезою, яка готує нас до зустрічі з Богом, у час визначений Ним. Свою проповідь митрополит Мокшицький завершив цитуючи відомий текст святого Франциска з Асізі про сестру-смерть.

На завершення Святої Меси лунали слова подяки, вирази співчуття і жалю. Єпископ Олег Буткєвіч, ординарій Вітебська, підкреслив що «архієпископ Петро Мальчук був близьким не лише для Церкви в Україні, але і в Білорусі, особливо для тих священиків, які вчились у ризькій семінарії. У певному сенсі він був також опікуном національного санктуарію у Будславі.

Від імені Вищого Генерального Настоятеля Братів Менших отець Даниїл Ботвіна висловив слова співчуття і болю. «Від імені Братів францисканців в Україні хочу подякувати Богові за дар життя, монашого і священицького покликання. «Брате, дякую Тобі, що ти керував нашою провінцією протягом 6 років… Випроси у Господа, разом зі святими францисканської родини потрібні благодаті для нашого Ордену та Церкви в Україні».

Слово духовного наставника, отця Ромуальда (представник материнської провінції) розкрило нам архієпископа Петра як особу вразливу на Боже Слово. «Якщо ти мав таку вразливість до Божого Слова, то що ж відбулося, коли ти зустрів Відвічне Слово – Ісуса Христа?».

Однокурсники архієпископа Петра були родом з Білорусі, Латвії, України. Один з них – отець Ігор Лукашук поділився своїми спогадами про архієпископа. І пригадав, що коли було знайдено тіло владики, то на його обличчі була посмішка.

Канцлер отець Віталій Безшкурий від імені всіх священиків, богопосвячених осіб та всієї дієцезії перепросив архієпископа за «те, що не всі сприймали тебе як пастиря… Ти мав Духа Господнього, але ми тебе не розуміли… ».

Отець Віталій підкреслив, що є ще одна незавершена справа архієпископа. Це Всеукраїнська хода на захист сімей і дітей, що відбудеться 4 червня. Це була ініціатива архієпископа, яку він вніс до Всеукраїнської Ради Церков. Отець Віталій заохотив усіх взяти участь у цій акції.

Кардинал Гузар у своїй промові підкреслив: «Поділяю ваш біль і втрату… між нами нема людини, великої людини, доброї людини, яка випромінювала стільки добра…».

Апостольський нунцій Клаудіо Ґуджеротті у завершальному слові зазначив, що передчасна смерть архієпископа глибоко засмутила Святішого Отця. Папа висловлює щирий жаль і співчуття з цього приводу. «Всім тим, хто оплакує смерть архієпископа Мальчука, Святіший Отець удіялє апостольського благословення.

Говорячи про зустріч з родиною архієпископа нунцій підкреслив, що побачив там чисту любов. «Ми ніколи не будемо здібні любити всіх так, як любить брат чи сестра , чи родичі. Однак, якщо в Церкві ми втратимо це почуття любові, то ми знищимо Церкву. Сьогодні кожен з нас хай поставить собі питання: чи я здібний любити нашого співбрата таким, яким він є», – підкреслив нунцій.

Свою промову Папський представник завершив оголошенням про те, що понтифік призначив Апостольським Адміністратором «вакантного престолу» Київсько-Житомирської дієцезії – Його Преосвященство владику Віталія Скомаровського, ординарія Луцької дієцезії.

«Владика добре знає цю дієцезію. У нього просимо досить незвичайну справу – аби підтримував дві дієцезії, і просимо докласти всіх зусиль, аби в нашій церкві відбудувати і зміцнити духа братерської любові. Сьогодні Апостольський адміністратор розпочинає своє служіння в цій дієцезії. Молімося за нашого архієпископа Петра, за владику Віталія, за всю Церкву Київсько-Житомирської дієцезії, щоби всі ми зростали в Божій любові.

Після оголошення призначення слово надали єпископу Віталію, який дуже коротко сказав, звертаючись до архієпископа Петра: «Прошу тебе, молись за мене, щоб цей час був короткий і щоб я міг продовжити твою справу».

Після Євхаристії була спеціальна молитва, а також прощання єпископа зі своїм храмом – процесія навколо храму св. Олександра. Під спів Літанії до всіх святих гріб з тілом архієпископа винесли на вулицю. Коли труна майже залишила храм – почались оплески, як остання подяка у храмі св. Олександра, який став рідним для архієпископа.

Обряд похорону відбувався на території дієцезіальної семінарії у Ворзелі. Молитву продовжив єпископ Віталій Скомаровський.