Повертаючись з Канади, Папа підтвердив намір поїхати в Україну
«Я вже сказав, що в Україну хочу поїхати. Побачимо, що знайду, повернувшись додому. На даний час хотів би також поїхати в Казахстан, бо це проста подорож, без надміру руху, бо йдеться про конгрес релігій. На даний час це залишається в планах», – сказав Папа Франциск, відповідаючи на запитання журналістів про те, як стан здоров’я може вплину на його подорожі.
Повернення додому
В суботу, 30 липня 2022 р., о 8:06 місцевого часу, в римському міжнародному аеропорту Фюмічіно приземлився літак, яким Святіший Отець повернувся з Канади. Перед тим, як повернутися до Ватикану, Папа відвідав базиліку Santa Maria Maggiore, де помолився перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці Salus populi romani, складаючи подяку за материнську опіку під час 37-ї Апостольської подорожі.
Те, що трапилося з індіанцями – геноцид
Під час перельоту відбулася традиційна прес-конференція Святішого Отця, яка охопила різноманітні теми. Згідно зі звичаєм, першими ставили запитання представники країни, яка приймала Папу. Журналістка Канадського радіо, що є нащадком колишнього учня школи-інтернату, сказала, що постраждалі від політики асиміляції хотіли бачити конкретні кроки у вибаченнях, зокрема, сподівалися на заяву щодо «Doctrin of discovery», яка покликається на папські документи з XV століття і на основі якої індіанців позбавлено їхніх земель…
Папа зауважив, що йдеться про проблему кожного колоніалізму, також і сучасних ідеологічних колонізацій: хто не вписується в твою схему, вважається нижчим. Деякі «дещо безумні» тогочасні богослови навіть ставили запитання про те, чи індіанці мають душу. Водночас, не бракувало протилежних голосів, але вони становили меншість. «Усвідомлення людської рівності прийшло повільно», – сказав він, додаючи, що ми завжди маємо певний колоніалістський підхід, схильний зводити культуру інших до своєї.
«Мусимо сказати, що колонізація Америки, яку проводили англійці, французи, іспанці та португальці, завжди несла цю загрозу, навіть ментальність: ми є вищими, а ці тубільці нічого не значать. І це важка провина. Й ми повинні працювати над тим, про що ти говориш. Повертатися назад і оздоровляти, скажімо так, те що було зроблено зле», – сказав Святіший Отець.
Інший представник канадської преси, звернувши увагу на те, що Папа закликає що щирості й прямолінійності, запитував, чому він не вжив слово «геноцид», який у контексті досліджень того, що трапилося в рамках системи шкіл-інтернатів, вживає Канадська комісія у пошуках істини й примирення. Святіший Отець сказав, що не вжив це слово, бо воно «не спало йому на думку», але те, що він описував у своїх промовах, є «геноцидом». «Тож можеш написати, що я сказав, що це був геноцид», – мовив він.
Стан здоров’я і подорожі
Журналістка з Мексики зазначила, що можемо припустити, що ця подорож стала своєрідним «випробуванням» стану здоров’я Папи, а тому запитувала, що він може сказати про свої майбутні подорожі та чи він не вважає, що операція на коліні могла би вирішити проблему. «Не думаю, що зможу підтримувати такий самий ритм подорожей, як перед тим. Думаю, що в моєму віці та з цими обмеженнями, я повинен трохи пощадити себе, щоб могти служити Церкві», – відповів він, додаючи, що не відкидає можливості відійти вбік, «нема проблеми в тому, щоб змінити Папу», але на разі він вважає, що повинен трохи обмежити такі зусилля. Щодо операції, то Святіший Отець сказав, що перешкодою є проблеми, пов’язані з анестезією. «Я старатимусь і далі подорожувати, бути близьким з людьми, бо вважаю, це близькість є способом служіння», – наголосив він.
Підтвердивши свій намір поїхати в Україну та бажання взяти участь в міжрелігійній зустрічі в Казахстані, Папа нагадав про те, що повинен також поїхати до Південного Судану, а також до Конго, що буде вже наступного року, бо розпочався сезон дощів. «З мого боку є вся добра воля, але побачимо, що скаже нога», – додав він.
Папа-єзуїт та іспит сумління
Французька журналістка нагадала слова Папи, сказані єзуїтам у Греції, що коли хтось розпочинає якусь справу, якийсь процес, то повинен також вміти відійти, даючи йому далі розвиватися, бо кожна справа, насамперед, належить Господеві. Чи це може стосуватися і єзуїта-папи? «Так», – відповів Святіший Отець, зазначивши, що покликанням єзуїта є постійно старатися чинити Божу волю, старатися розпізнавати її. «Коли Господь каже тобі прямувати вперед, то йдеш, коли Господь каже відійти вбік, відходиш», – сказав він, звернувши увагу на те, що святий Ігнатій Лойола, коли хтось був хворим чи втомленим, звільняв від обов’язку молитви, але ніколи – з іспиту сумління: двічі на день аналізувати те, що діється у моєму серці.
«Не йдеться про те, чи згрішив чи не згрішив, але про те, який дух сьогодні мене спонукав. Нашим покликанням є старатися зрозуміти, що трапилося сьогодні. Якщо я, це припущення, бачу, що Господь мені щось каже, що зі мною щось трапилося, що маю таку ось спонуку, то я повинен чинити розпізнавання, щоби зрозуміти, чого від мене вимагає Господь», – сказав Папа, підкресливши, що духовне розпізнавання є суттю єзуїтського покликання. А на запитання про те, чи почувається більше Папою чи більше єзуїтом, відповів, що ніколи не пробував вимірювати це. «Почуваюся Господнім слугою за єзуїтським звичаєм. Не існує папської духовності. Кожен Папа несе з собою свою власну», – сказав він, додаючи, що папство – це не духовність, а праця, служіння.
Про синодальну дорогу в Німеччині
Представниця німецькомовних видань, покликаючись на слова Папи про братерство в Церкві, яка повинна бути спільнотою слухання й діалогу, згадала декларацію Святого Престолу про Синодальну дорогу в Німеччині, яка кілька днів тому з’явилася без жодного підпису. «Чи такий спосіб комунікації сприяє діалогові?» – запитувала вона. Святіший Отець назвав помилкою той факт, що заява вийшла без підпису, але помилкою технічною, не умисно. Це мало бути від імені Державного Секретаріату. А щодо самої синодальної дороги, він нагадав про листа, якого написав до Церкви в Німеччині два роки тому. Він зазначив, що сам його писав, це був місяць молитви, роздумів і консультацій. І тепер не має що додати, «все є в цьому листі».
Розвиток доктрини
Від представниці англомовної преси надійшло запитання про те, що багато католиків, також і богословів, вважають необхідним розвиток доктрини Церкви в тому, що стосується застосування протизаплідних засобів. Що ви думаєте на рахунок цього, ви відкриті на перегляд вчення в цьому напрямку?» – запитувала вона. Відповідаючи, Папа зазначив, що догма і мораль завжди перебувають на дорозі розвитку, «але розвитку в тому ж напрямку». Папа навів слова святого Вінсента Лерінського, який навчав, що доктрина зміцнюється з часом, збагачується, стає стійкішою, але завжди поступаючи вперед. Тому обов’язком богословів є досліджувати, «неможливо творити богослов’я, маючи “ні” перед собою». «А вже далі Учительський уряд Церкви скаже, чи ти не переступив межу, повернись, але сам богословський розвиток повинен бути відкритим», – сказав він.
Щодо питання протизаплідних засобів, дискусії ожили після того, як вийшла публікація матеріалів конференції, присвяченої цьому та іншим подружнім питанням. «Це матеріали конгресу, а на конгресі є доповіді, потім учасники дискутують і роблять пропозиції. Потрібно чітко сказати: ті, хто брав участь у конгресі, виконали свій обов’язок, бо старалися прямувати вперед у розвитку доктрини, але в церковному напрямку, не поза Церквою. Далі вже Учительський уряд скаже, так, це добре, або ні, так не може бути», – підкреслив Святіший Отець, навівши деякі приклади: сьогодні офіційно заявлено про неморальність використання та володіння ядерною зброєю, розвиток моральної свідомості також наближається до ствердження неморальності смертної кари.
«Церква, яка не розвиває в церковному значенні своє мислення, є Церквою, що повертається в минуле, й це є проблемою сьогодення багатьох з тих, хто називає себе традиціоналістами. Вони не є традиціоналістами, але “розверненими назад”», – додав Папа, зауваживши, що традиція – це «жива віра тих, які вже померли», натомість коли йдеться про «розвернених назад», які називають себе традиціоналістами, то це «мертва віра живих».
Можливий наступник
Представниця португаломовної преси поставила запитання про те, чи Папа не замислювався над тим, які риси він хотів би для свого наступника. «Це робота Святого Духа. Я ніколи б не наважився про це думати. Святий Дух знає це краще від мене, краще від нас усіх», – відповів він, підкреслюючи, що Святий Дух є живим у Церкві, без Нього неможливо зрозуміти Церкву.
Жінка і передавання віри
Перед тим, як попрощатися, Святіший Отець додав, що хоче ще кілька слів сказати про річ, яка для нього є «дуже важливою». «Подорож до Канади була дуже пов’язана з постаттю святої Анни. Я сказав деякі речі про жінок, насамперед, про похилих віком, про матерів і бабусь. Я підкреслив річ, що є зрозумілою: віра передається діалектом, діалектом, який є материнським, діалектом бабусь», – мовив Папа, наголошуючи на ролі жінки в передаванні та в розвиткові віри. адже «це мама або бабуся вчить молитися, це мама або бабуся пояснює перші речі, які дитина не розуміє щодо віри».
About The Author
