Працівники Карітасу України забезпечили жителів Слов’янська більш як 53 тоннами питної води

З квітня Карітас України та його регіональні організації опікуються вимушеними переселенцями з Криму та східних областей України. Це є частиною великої програми допомоги постраждалим внаслідок масових протестів під час подій Євромайдану, сім’ям загиблих, переселенцям і постраждалим від бойових дій на сході України. Загальний бюджет такої роботи сягає майже 10 млн. грн. і на 95% сформований завдяки іноземним жертводавцям.

На даний момент у зоні АТО (примітка: антитерористична операція − комплекс заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичних дій) і особливо в Донецьку, Горлівці, Луганську, Антрациті, Сєвєродонецьку зберігається напружена ситуація − про це повідомляє керівник Центру військово-політичних досліджень, представник групи “Інформаційний опір” Дмитро Тимчук. За період бойових дій на сході України загинуло більше 170 військовослужбовців і майже 500 мирних жителів. За даними УВКБ ООН понад 50 тис. мирних жителів були змушені покинути своє місце проживання і регіон.

«Такі обставини змушують Карітас України всіма можливими силами опікуватись тими, хто перебувають зараз у східних областях України, там само тими, які були вимушено переселені на захід країни», − стверджує Юрій Наконечний, керівник відділу надзвичайних ситуацій Карітасу України. – «Опіка переселенцями передбачає насамперед оцінку потреб наших підопічних і ведення спеціальної бази даних, − що є основою для надання специфічних та індивідуальних соціальних послуг для переселенців щодо їх проживання, забезпечення одягом, взуттям і продуктами харчування, допомоги у правових питаннях, працевлаштуванні, транспортних послугах, надання психо-соціального супроводу. Також це безпосередньо вимагає від нас присутності на сході України і допомоги тамтешнім жителям».

Після останнього візиту до Слов’янська ми розпитали більше про гуманітарні дії та підхід до опіки вимушеними переселенцями з Криму та сходу України координатора цієї програми Григорія Селещука.

Які враження від звільненого Слов’янська? Які настрої зараз у цьому регіоні?

Я можу порівнювати свої 2 останні поїздки (минулого разу я був у Слов’янську 2 тижні тому) і за 2 тижні це наче зовсім інше місто. Тоді було надзвичайно страшно, небезпечно, сіро, місто наче померло. А тепер вже на вулицях видно перехожих, велосипедистів, автомобілі. Це і внутрішнє зрушення – люди знову комунікують, видно жагу до інтеракції, до продовження життя, до подальшого руху.

Наразі паралізовані електрифікація, водопостачання, інфраструктура міста, відчувається гострий брак ліків. Особливе враження на мене справляють «сліпі» будинки без вікон та без дахів: людям психологічно і фізично складно повертатись в таке житло. І найближчим часом через проблеми фінансові, логістичні, матеріальні ці питання буде непросто вирішити.

В чому полягала гуманітарність Вашого візиту до Слов’янська?

Через зникнення електрики, пошкодження трубопроводу і проблеми з каналізацією в Слов’янську і передмісті з’явилася гостра проблема з водою. Тому ми з колегами за кілька днів (примітка: 10-13 липня) привезли і роздали понад 53 тонни питної води.

Загалом погоджено з місцевою владою, що є потреба у регулярному забезпеченні регіону і ми плануємо виділити на це понад ще 75-100 тонн питної води на найближчі дні. Оскільки інші організації чи ініціативи цього не роблять, – Карітас України заповнює прогалину.

Чи стосується така Ваша робота опіки переселенцями?

Так, це її продовження, власне. Першого разу ми їхали в зону конфлікту, аби вийти на контакт у навколишніх населених пунктах з переселенцями – що є основним в нашому проекті. Виявити, де вони розташовані, налагодити контакт з тими, хто їм допомагає. Цього разу вже була можливість заїхати в сам Слов’янськ і ми побачили, що потреби тут значно більші.

Допомога людям, які там перебувають, і допомога переселенцям – це нероздільні речі. Або нам вдасться налагодити допомогу їм на місці, або доведеться допомагати їм де-інде. Думаю кожному не хочеться полишати власного дому, у якому стані він би не був.

В яких містах і якими силами Ви втілюєте опіку переселенцями?

6 регіональних організацій Карітасу України в Івано-Франківську, Львові, Коломиї, Нововолинську, Дрогобичі, Сокалі надали і надають допомогу вже для понад 1000 переселенців. Почали вони допомагати, звісно, ще до того, як ми отримали фінансування від донорів чи коли погодили конкретний концепт допомоги – це було просто-напросто відповіддю працівників Карітасу на людей, що опинились в кризі, і які живуть відтепер поряд з ними.

Загалом наша програма розрахована на 1200 осіб, але ми маємо вже понад 1000 підопічних і цифра вочевидь зросте до 1500. Триватиме ця робота щонайменше ще півроку.

В чому полягає ця опіка?

Це і підтримка у проживанні (умеблювання, комунальні, оренда), і у харчуванні (крім продуктових наборів, зараз активно працюємо над продуктовими електронними картками, на яких будуть лежати «живі» гроші для придбання продуктів у супермаркетах), і у консультуванні (щодо правових моментів, подоланні психологічних викликів, пошуку роботи), і у психоемоційній підтримці. Карітас України має зараз 4 різні програми, що спрямовані на допомогу постраждалим внаслідок масових протестів під час подій Євромайдану, сім’ям загиблих, переселенцям і постраждалим від бойових дій на сході України – це дає нам можливість комплексно і масштабно вирішувати проблеми наших підопічних.

Чим опіка переселенцями Карітасу Україну відрізняється від інших схожих ініціатив?

По-перше, масштаб. По-друге, географія. По-третє, тривалість і комплексність опіки.

Наш підхід такий, що ми не дублюємо те, що роблять інші. Ми скрупульозно підходимо до відбору підопічних і оцінки їх потреб. Насамперед це вагітні жінки, багатодітні сім’ї, сім’ї з інвалідами та неповносправними.

Не розрізняємо і місце походження переселенців. Хоча 3\4 наших підопічних – з Криму.

Хто фінансує таку роботу? Чи є кошти, отримані пересічними українцями?

Загальний бюджет наших різних акцій і програм опіки переселенцями у західних регіонах України сягає 5 млн. грн., з яких зараз витрачено понад 20%. Якою є частина фінансування саме з України? Приблизно 10-15%.

Які найближчі плани Карітасу України у здійсненні гуманітарної місії на сході України і опіці переселенцями?

Ми аналізуємо потреби і відповідно до них плануємо свою роботу. Однозначно ми будемо розширювати географію своєї роботи: не лише Слов’янськ, але й інші міста (Краматорськ, Костянтинівка), що постраждали під час бойових дій.

Під час останнього візиту ми побачили, скажімо, «сліпі» будинки без вікон і дахів – будемо узгоджувати з донорами нашої роботи можливість перевстановлення таких вікон та дахів. Це вкрай необхідно навіть для психічного здоров’я особи. Адже поки у тебе немає вікна, ти живеш на вулиці, у тебе немає дому. Якщо ніхто цим не займеться, то самостійно мешканці з цим не впораються. Необхідно, щоб хточь централізовано закупив скло і будматеріали. Загалом ми думаємо над проведенням акції «Зроби вікно у Слов’янську», під час якої хочемо закликати українців профінансувати встановлення у Слов’янську якогось конкретного вікна. Щоб кожен знав: я поставив вікно за такою-то адресою. І щоб сім’я, якій поставили вікно, знала, це допоміг Іван зі Львова чи Петро з Черкас.

повідомила Надія Чорна