Релігійні репресії на Донбасі і Московський патріархат

Військові дії на території Донбасу мають не тільки політичне та економічне, а й релігійне підґрунтя. Більшість представників терористичних угрупувань зараховують себе до Української православної церкви (Московського патріархату) – звучали і продовжують звучати заклики зробити «московське» православ’я офіційною релігійною системою і закріпити її статус конституційно. Власне, це вже відбулося – 9-а стаття «конституції» «ДНР» переносить нас у часи Російської імперії та обер-прокурора, який фактично керував Синодом. Прикладом може бути «інавгурація» голови угруповання «ЛНР» Ігоря Плотницького, яку відвідав колишній митрополит Луганської і Алчевської єпархій Іоаннікій – він дав святительське благословення новому очільнику псевдореспубліки, компанію йому склав настоятель Ніколо-Преображенського собору протоієрей Богдан Федьків.

Слід зазначити, що й Олександр Захарченко, керівник сусіднього угруповання «ДНР», під час власної інтронізації присягав на Біблії – сакралізація земної влади є важливим елементом у світогляді терористів, що продовжують безчинствувати на територіях Донецької і Луганської областей.

Підливають олії у вогонь і офіційні представники Російської православної церкви, які характеризують події на сході України як «громадянську війну», яку ведуть «уніати» і «розкольники», тобто представники інших релігійних течій, проти «справжніх» християн.

Одночасно із захопленням органів державної влади і військовими діями, на Донбасі розпочали широкомасштабну кампанію проти релігійних організацій. Першою «ластівкою» були персональні застереження від бойовиків представникам різних конфесій – так, греко-католицькому священику Тихону Кульбаці погрожували фізичною розправою через смс-повідомлення, його автомобіль став жертвою хуліганства – на ньому з’явилися нацистська свастика і заклики знищувати «бандерівців». Згодом ситуація стала серйознішою – людина просто зникла. Священика тримали в лісі, нещадно били і знущалися, намагаючись принизити його людську гідність і навернути в православ’я. Ще одним випробуванням у полоні став цукровий діабет – терористи відібрали ліки і змушували харчуватися одним хлібом, що протипоказано людям із таким діагнозом. Сьогодні Тихон Кульбака не згадує про полон, оскільки ці подробиці можуть нашкодити його прихожанам, що залишились в Донецьку – сам священик мусив покинути місто через активну громадську діяльність, він був одним із організаторів «молитовного» Майдану, представники якого молились за мир у центрі Донецька.

Наступними жертвами бойовиків стали протестантські пастори Валерій Якубенко і Олександр Хомченко. В середині серпня їх захопили в полон представники угруповання «Донецька народна республіка» і звинуватили в контрреволюційній діяльності та шпигунстві. Першого жорстоко побили і відправили на виправні роботи строком у п’ять днів, другого допитували протягом доби. Жовтень ознаменувався звільненням ще одного заручника – пастора Церкви адвентистів сьомого дня Сергія Литовченка, який 20 днів перебував у полоні терористів. 27 вересня цього року представники «ДНР» увірвалися в молитовний дім адвентистів, змусили людей покинути приміщення та відвезли Литовченка у невідомому напрямку. Зараз він знаходиться у безпеці та відмовляється від коментарів щодо полону.

Репресії щодо інакомислячих є не тільки персональними, але й колективними. Першими постраждали представники Християнської Церкви «Слово життя» – терористи з «ДНР» просто відібрали у них молитовне приміщення, конфесія втратила можливість займатися релігійною діяльністю. Втратили власний дім і християни-баптисти з релігійної організації «Світ Євангелія» з міста Єнакієво – він постраждав від артилерійського обстрілу в той час, коли у підвальному приміщенні знаходилось близько 15 людей, серед них більшість діти. Численними є випадки захоплення молитовних будинків християн-баптистів проросійськими сепаратистами – близько 10 будівель з моменту початку бойових дій. В Луганській та Донецькій областях від артилерійських обстрілів постраждали лисичанська Церква Христа Спасителя, первомайська Церква «Відродження», іловайська Церква Євангельських християн-баптистів. Частими є випадки мародерства, від якого постраждали «Дім молитви всіх народів» в Антрациті, церква Євангельських християн-баптистів у Луганську, церква «Віфанія» в Донецьку. Безліч малих будівель націоналізували і передали у власність терористів.

Глава УГКЦ Святослав зазначив, що нині Українська греко-католицька церква на території Донбасу переживає часи мучеництва. В його словах є велика частка правди, оскільки гоніння на інакомислячих та релігійні чистки у Донбасі тільки набирають обертів. Про це свідчать не тільки програмні засади угруповань «ДНР» і «ЛНР», але й численні факти погроз, знущань, мародерства, знищення та привласнення майна релігійних громад, які у прихильників «московського» православ’я прийнято називати розкольницькими.

Роман Полонський – донецький оглядач