«Репродуктивне насильство» в резолюції Ради ООН з прав людини: чергова лазівка для просування абортів?

Рада ООН з прав людини завершила роботу над резолюцією щодо прав жінок і дівчат у «гуманітарних ситуаціях». Документ було ухвалено без голосування, тобто без формального заперечення з боку жодної держави. Вперше в історії переговорних документів ООН у ньому використано поняття «репродуктивне насильство», до якого, зокрема, віднесено примусовий аборт, примусову вагітність і примусову стерилізацію.

Ухвалення документа може призвести до широкого тлумачення цього терміна. Подібний механізм розширення значення понять уже спостерігався раніше у випадку терміна «сексуальне та репродуктивне здоров’я і права». Розширене тлумачення створює ризик для суверенітету держав у формуванні власної сімейної та медичної політики, що виходило б за межі початкового гуманітарного контексту резолюції. Про це пише КАІ.

Консенсус без голосування, суперечка навколо формулювань

Рада ООН з прав людини завершила роботу над резолюцією «Сприяння, захист і дотримання повного здійснення жінками та дівчатами прав людини в гуманітарних ситуаціях». Документ формально стосується захисту прав жінок і дівчат у «гуманітарних ситуаціях», тобто під час стихійних лих, збройних конфліктів і вимушеного переміщення населення.

Резолюцію було ухвалено без голосування. У дипломатичній практиці Ради це означає, що жодна з держав-членів не вирішила формально заблокувати текст. Однак це автоматично не означає загальної згоди щодо кожного його положення – йдеться лише про відсутність бажання вступати у відкриту конфронтацію.

Особливістю цього документа, яка відрізняє його від звичайних щорічних тематичних резолюцій Ради, що ухвалюються під час червневої сесії, присвяченої правам жінок, є одне формулювання у преамбулі.

Як звертає увагу International Planned Parenthood Federation (IPPF) – організація, яка вже десятиліттями виступає за розширення законодавчих можливостей для здійснення абортів, – це перший випадок, коли переговорний документ ООН, тобто текст, погоджений державами-членами, а не лише експертами чи спеціальними доповідачами, використовує термін «репродуктивне насильство» як окрему, названу категорію гендерно зумовленого насильства.

Про шо саме йдеться у тексті?

У преамбулі резолюції висловлено глибоке занепокоєння тим, що жінки та дівчата в «гуманітарних ситуаціях» непропорційно часто стають жертвами сексуального та гендерно зумовленого насильства, зокрема пов’язаного з конфліктами сексуального насильства, торгівлі людьми, сексуальної експлуатації та сексуального рабства.

Водночас уперше до цього переліку було додано «репродуктивне насильство», до якого віднесено «примушування до або позбавлення доступу до контрацепції, примусову вагітність, примусовий аборт і примусову стерилізацію, у тому числі коли такі дії здійснюються з наміром знищити групу».

Остання частина цього речення відсилає до статті II Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року, яка визначає геноцид як дії, вчинені «з наміром знищити повністю або частково» національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Отже, резолюція ставить «репродуктивне насильство» в контекст найтяжчих злочинів міжнародного права. Це узгоджується з висновками Комісії ООН з розслідування щодо окупованої палестинської території, яка у березні 2025 року документувала «сексуальне та репродуктивне насильство», пов’язане з конфліктом у Секторі Гази, а також із підготовленим Генеральним секретарем ООН у 2025 році оглядом виконання Пекінської декларації, у якому вказувалося на підвищений рівень «репродуктивного насильства» в Газі, Судані, Ємені, Сирії та Україні.

Американська публіцистка Керрі Н. Бейкер у матеріалі для «Ms. Magazine» трактує документ значно ширше, ніж це випливає з його буквального формулювання, припускаючи, що ООН таким чином назвала також національні обмеження доступу до абортів, які діють у багатьох демократичних державах у мирний час, «примусовим народженням» (forced birth). Однак сам текст резолюції говорить виключно про примусовий аборт і примусову вагітність у контексті «гуманітарних ситуацій» та збройних конфліктів – а не про відмову у проведенні аборту на вимогу в межах законного, демократично встановленого правопорядку держави. Ця відмінність має фундаментальне юридичне значення, хоча, як показує практика функціонування подібних термінів у системі ООН, з часом вона може стиратися.

Механізм, який ми вже знаємо

Історія міжнародного права та прав людини знає прецеденти такого «повзучого» розширення термінології – від вузького гуманітарного контексту до широкого контексту внутрішньої політики держав. Варто нагадати, що саме поняття «сексуального та репродуктивного здоров’я і прав» (sexual and reproductive health and rights – SRHR) виникло на Міжнародній конференції з народонаселення та розвитку в Каїрі 1994 року як описовий термін, який не мав юридично обов’язкової сили. Сьогодні на нього регулярно посилаються договірні органи ООН, спеціальні доповідачі та Європейський парламент як на підставу для вимог до держав-членів розширити юридичні можливості проведення абортів, хоча жоден міжнародний договір у сфері прав людини прямо не встановлює так званого права на аборт.

Можна прогнозувати подібний процес і щодо «репродуктивного насильства». Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) визначає цей термін ширше – як навмисні дії або бездіяльність, що порушують «репродуктивну автономію». У трактуванні UNFPA та структури ООН «ООН-Жінки» (UN Women), яка займається захистом прав жінок, це поняття охоплює також «напади на заклади репродуктивної охорони здоров’я».

З погляду захисту суверенітету держав у формуванні власної сімейної та медичної політики, включення терміна «репродуктивне насильство» до офіційного документа ООН, погодженого державами, створює ризик його розширеного тлумачення. Термін, який виник у контексті воєнних злочинів і злочинів геноциду (примусові вагітності в таборах, примусова стерилізація меншин), з часом – через наступні звіти та загальні коментарі договірних органів – може бути поширений на питання, які виходять за межі задуму авторів документа.

«Planned Parenthood» задоволена

Доктор Діана Пулідо з «Planned Parenthood Humanitarian» назвала ухвалення документа «важливим кроком уперед для жінок і дівчат у гуманітарних кризах», наголосивши, що визначення цього явища дає змогу нарешті побачити «окрему й руйнівну форму шкоди, яка надто часто залишалася невизнаною».

Прихильники резолюції, зокрема UNFPA, стверджують, що без окремої назви для «репродуктивного насильства» жертви примусової вагітності чи примусової стерилізації – явищ, які беззаперечно засуджуються також міжнародним гуманітарним правом і Римським статутом Міжнародного кримінального суду, – залишаються без належної юридичної термінології для опису завданої їм шкоди.

Захист жінок і дівчат від сексуального та репродуктивного насильства в зонах збройних конфліктів і гуманітарних кризах є одним із найбільш беззаперечних і нагальних обов’язків міжнародної спільноти. Це підтверджують задокументовані випадки в Газі, Судані, Україні та М’янмі.

Однак занепокоєння викликає використання для цього ідеологічно забарвлених формулювань, які можуть піддаватися широкому тлумаченню. Наслідком цього можуть стати спроби змусити держави реалізовувати вимоги, що суперечать їхньому правопорядку.