Рік з Папою Франциском…

Середа, 13 березня 20013 року, похмура й дощова погода…. На площі Святого Петра десятки тисяч людей, хоч цього дня і не відбувається загальна аудієнція… А це тому, що два тижні перед тим Папа Венедикт XVI провів прощальну аудієнцію, в якій взяли участь коло 200 тисяч паломників, і наступного дня, 28 лютого, вступило в дію його зречення з Петрового служіння.

Із затамованим подихом світ слідкував за тим, хто стане наступником Папи, який вперше за шість сторіч добровільно зрікся влади. Тисячі публікацій та сюжетів, присвячених пошукам причин такого рішення та його можливих наслідків, часто згущуючи фарби та передрікаючи мало не занепад Церкви, полонили шпальти газет та ефіри. Експерти робили прогнози, букмекери приймали ставки…

Тієї середи площа Святого Петра у Ватикані знову була заповнена вірними вже о 17:30 годині місцевого часу. Приблизно в цей час, у випадку позитивного першого вечірнього голосування Колегії Кардиналів, з димаря Сикстинської каплиці мав би вийти з нетерпінням очікуваний білий дим. Але, правдоподібно, в четвертому за порядком голосуванні ніхто не набрав необхідних 77-ми голосів виборців, тож понад сто тисяч римлян та гостей Вічного Міста, ховаючись під парасолями від дощу, який цими днями не припинявся в Римі, терпеливо очікували завершення наступного голосування, про результати якого о 19:06 римського часу сповістив білий дим, після якого розпочався урочистий передзвін, звіщаючи світові, що обрано нового Єпископа Риму, 265-го Наступника святого Петра.

До площі із ще більшим ентузіазмом збігаються тисячі римлян та гостей Вічного Міста. Ще кількадесят хвилин нетерпеливого очікування, й над площею та в усьому світі завдяки засобам комунікації прозвучав голос кардинала Жан-Луї Торана: «Звіщаю вам велику радість – маємо Папу». А далі – чергова несподіванка: Главою Католицької Церкви обрано дотеперішнього архиєпископа Буенос-Айресу кардинала Хорхе Маріо Берґольйо, ТІ, який, як Папа, взяв ім’я Франциск. Перший Папа з Латинської Америки, перший Папа-єзуїт, перший Папа, який взяв ім’я Франциск… і далі ми були свідками чималого отого «вперше».

Сьогодні, згадуючи про той вечір, підбиваємо підсумки першого року понтифікату Святішого Отця Франциска. У статистичному вимірі – це кілька мільйонів учасників загальних аудієнцій та недільної молитви «Ангел Господній», одна Апостольська подорож за межі Італії та три візити в межах країни, відвідини п’яти парафій Римської дієцезії та Святі Меси в інших місцях, як от єзуїтський храм Ісуса та міський цвинтар Кампо Верано, енцикліка про віру «Lumen fidei» та Апостольське Напоумлення про нову євангелізацію «Evangelii gaudium», канонізаційна Свята Меса, під час якої проголошено святими 815 блаженних, та дві так звані «рівнозначні канонізації», 19 беатифікацій, звершених від імені Папи різними кардиналами, різні несподівані реформи та консисторія з введенням у сан 19 нових кардиналів.

Але якщо взяти до уваги вплив Папи Франциска на життя Церкви та світу, щоб зробити органічний підсумок першого року понтифікату, мабуть, не вистачить написати книгу. Адже щойно опублікована праця вже наступного дня може втратити актуальність через чергову новизну, сказану чи вчинену ним… Саме новизна та непередбачуваність жестів і слів є, мабуть, найхарактернішою ознакою цього понтифікату. Святіший Отець Франциск не виконує якогось наперед приготованого плану, але відповідає на заклики та спонуки серця, будучи уважним до подихів Святого Духа, щедрих дарів Якого бажаємо йому у першу річницю цього відповідального служіння.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va