Росіянин допоміг митрополитові Андрею Шептицькому вижити в російському засланні?

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у відеоблозі для «Живого.ТБ» розповів історію про ікону з автографом митрополита Андрея Шептицького, подаровану російському дворянину Івану Олексійовичу, імовірно, на знак вдячності за те, що той допоміг архиєреєві вижити в імперському засланні в Росії.

…Про ці обставини пише отець Кирило Королевський, який знав Митрополита і був його багатолітнім співпрацівником. Те, що описує отець Кирило, він особисто почув від слуги Божого Андрея.

Загальновідомо, що свого часу Митрополит був царським в’язнем. 3 вересня 1914 року російські царські війська під командуванням генерала Брусилова окупували Львів. Через кілька тижнів, 18 вересня 1914 року, митрополита Андрея Шептицького арештували.

Приводом для арешту була його проповідь у церкві Успіння Пресвятої Богородиці на вулиці Руській. Він тоді говорив, що ми, греко-католики, є теж православними, але наше православ’я – церковне, основою його є єдність Церкви зі Святішим Отцем, Папою Римським; натомість православ’я, яке принесли були російські війська до Львова, є православ’ям «казенним», яке базується на світській, державній владі Російської імперії. Після цих слів митрополита Андрея арештували як загрозу для російської імперської ідеології. Тоді розпочався страдницький шлях Андрея Шептицького як царського в’язня.

Спершу його повезли до Москви. Закінчив він цей шлях у Суздалі, вже після лютневої революції 1917 року.

Отець Королевський описує цікавий факт під час цього ув’язнення: «Митрополит намагався з’ясувати свій правовий статус, хто він: військовополонений, політичний в’язень чи карний злочинець. Із туманних пояснень вартових він зрозумів, що його хочуть передовсім ізолювати. І поки дозволяють його ресурси, залишити жити власним коштом». Тож Митрополита хотіли утримувати в ізоляції за його ж кошти. Уявімо собі часи Першої світової війни, коли австрійська монета знецінювалася щодня, особливо коли мінялася ситуація на фронті…

Далі отець Кирило пише, що в певний момент Митрополита відвезли до Курська. Там він ніби випадково дивовижним способом одержав досить значну суму. Ця сума дозволила йому винайняти дві низькі кімнати в прибудовах палацу Полторацького і мешкати впродовж року, аж до середини літа 1915 року. Залишається для нас історичною загадкою, хто був цим доброчинцем, який допоміг митрополиту Андрею вижити як ізольованому царському в’язню?

До нас дійшла унікальна реліквія, яка може пролити трішки світла на цю історію. Це ікона, підписана митрополитом Андреєм якраз у період його курського ув’язнення. Своєю рукою слуга Божий написав: «Курськ. 27.12.1914 р. Андрей Шептицький дорогому Івану Алєксєєвічу на пам’ять. Митрополит».

Хто такий цей Іван Алєксєєвіч? Зважаючи на місце, обставини і спосіб звертання, ідеться про якогось знатного російського вельможу. Чому дякує йому митрополит Андрей і підписує цю ікону? Можемо припустити, що владика Шептицький досвідчив якийсь акт милосердя, допомоги з боку цієї особи. Можливо, саме той чоловік був жертводавцем, який допоміг митрополиту Андрею пережити період ув’язнення, про що і згадує о. Кирило Королевський.

Примітно, що ця ікона була дуже дорогою для сім’ї цього російського дворянина. Святиня пережила Першу світову війну, революцію, сталінські репресії, Другу світову війну… Нащадок цього доброчинця в часи Радянського Союзу приїжджав відпочивати в Трускавець, де познайомився з підпільною Греко-Католицькою Церквою і в руки цієї Церкви передав сімейну реліквію, позначену рукою митрополита Андрея Шептицького.

Сьогодні ця ікона може розповісти нам якісь таємні сторінки життєвої історії Митрополита як царського в’язня. Крім того, вона є прикладом, як діло милосердя до в’язня під час війни може стати важливою пам’яткою, – чимось, що увіковічить людське життя в церковній пам’яті, а відтак стане тому, хто вміє чинити милосердя, заслугою у вічності…