Роздуми Ахриєпископа Фултона Шіна про Євхаристію

У цей день, 8 травня, народився Архиєпископ Фултон Шін, проголошенню блаженним якого завадила пандемія COVID-19.

Пропонуємо сьогодні Вашій увазі деякі його роздуми про Євхаристію із “Молитовника на час війни“.

У житті бувають речі занадто прекрасні, щоб забути про них. Тому у день пам’яті полеглих на полі слави ми вшановуємо наших солдатів. Найпрекрасніша річ, пов’язана з нашим Господом, – Його смерть. Всі інші люди прийшли на цей світ, аби жити; Він же прийшов, щоб померти, щоб “дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт 20, 28).

Його смерть була єдиним, про що Він хотів, щоб пам’ятали. Він не просив, аби люди записували Його слова у книжках. Не просив, щоб Його діла були занотовані в історії. Але Він просив, щоб люди пам’ятали про Його смерть.

А щоб пам’ять про Його смерть не була якоюсь випадковою розповіддю людського походження, Він сам детально установив, як потрібно про неї згадувати.

Спомин був установлений у ніч перед Його смертю, під час того, що називають “Останньою Вечерею”. Взявши до рук хліб, Ісус сказав: “Це моє тіло, воно за вас дається”, що означає призначене на смерть.

Далі над чашею з вином Він сказав: “Це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів”.

Таким чином, у безкровному символі відділення Крові від Тіла через роздільне освячення хліба і вина Христос віддав себе на смерть в очах Бога та людей і представив свою смерть, яка мала наступити наступного дня о третій годині.

Він приносив себе у жертву, щоб стати Жертвою всепалення і щоб люди ніколи не забули, що “Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає”.

А щоб ця жертва ніколи не була забута, Він дав Церкві Божественний наказ: “Чиніть це на мій спомин” (Лк 22, 19).

Літургія – це увічнення Жертви на Голготі з тим же Священником і тією ж Жертвою. Різниця полягає у тому, що Голгота була кривавою жертвою, а Свята Літургія жертвується безкровно. Крім того, на хресті наш Господь був сам, а на Літургії ми є з Ним.

На Літургії ми складаємо самі себе в жертву разом із Христом, використовуючи хліб і вино. У первісній Церкві люди приносили ці продукти. Сьогодні ми приносимо те, за що купують хліб і вино. Звідси збірка на тацю під час принесення дарів.

Ми приносимо хліб і вино, оскільки з-поміж усіх витворів природи вони найкраще представляють суть життя. Пшениця є наче кістковим мозком землі, а виноград її кров’ю; разом вони дають нам тіло і кров життя.

Приношення цих двох речей, які дають нам життя і годують нас, рівнозначне приношенню нас самих для Жертви Божественної Літургії.

Тому ми присутні на кожній без винятку Літургії під видами хліба і вина, які є символами нашого тіла і крові.

Ми не є пасивними глядачами, якими могли б бути, дивлячись виставу у театрі, ми співжертвуємо нашу Літургію разом із Христом.

Ми символічно присутні на вівтарі під видами хліба і вина. Але хліб виникає з пшениці, а вино – з винограду і вони можуть стати тим, чим є, тільки пройшовши у першому випадку через млин, а в другому – через прес.

Тому як хліб, так і вино, символізують християн, які покликані до страждання з Христом, щоб могти царювати з Христом.

Коли настає момент освячення, священник, підкоряючись словам нашого Господа: “Чиніть це на мій спомин”, бере у руки хліб і говорить: “Це є Тіло Моє”, потім над чашею з вином промовляє: “Це є Кров Моя нового завіту”. Він освячує хліб і вино не разом, а окремо.

Окреме освячення хліба і вина символічно представляє розділення тіла і крові, а оскільки розп’яття охоплювало саме цю таємницю, у такий спосіб Голгота відновлюється на нашому вівтарі. Але Христос, як вже було сказано, не сам на нашому вівтарі: ми є разом із Ним.

Тому слова освячення мають подвійний сенс; їхнє основне значення – це: “Ось Тіло Христа; ось Кров Христа”, а вторинне: “Це моє тіло; це моя кров”.

У момент освячення ми повинні оживляти у серці деякі із таких почуттів:

“Віддаю себе Богові. Ось моє тіло. Візьми його. Ось моя кров. Візьми її. Ось моя душа, моя воля, моя енергія, моя сила, моє майно, моє багатство – все, що я маю. Це Твоє. Візьми це! Освяти це! Прийми це у жертву!”.

“Я жертвую це разом із собою Отцеві Небесному, щоб Він, дивлячись униз на цю велику жертву, бачив лише Тебе, Свого Улюбленого Сина , в якому Його вподобання.”

“Переміни убогий хліб мого життя у Твоє Боже життя; піднеси вино мого нужденного життя до Твого Божого Духа; поєднай моє розбите серце з Твоїм Серцем; зміни мій хрест на розп’яття. Нехай мій упадок, і мій смуток, і моя болісна втрата не будуть марними.”

“Позбирай кусні і так, як краплю води поглинає вино, так нехай мій малий хрест сплететься з Твоїм великим хрестом, щоб я міг отримати розкіш вічного щастя в єдності з Тобою”.

“Освяти ці труднощі мого життя, які залишаться не винагородженими, допоки не будуть з’єднані з Тобою; “переміни” мене, щоб так як хліб, який тепер є Твоїм Тілом, і вино, яке тепер я Твоєю Кров’ю, я також міг бути в повноті Твоїм.”

“Я не турбуюся ні про те, що вид хліба і вина залишається, ані про те, що вони здаються всім земним очам такими ж, як і дотепер.”

“Моя позиція у житті, мої буденні обов’язки, моя праця, моя сім’я – це лише іпостасі мого життя, які можуть залишатися незмінними; але субстанція мого життя, мою душу, мій розум, мою волю, моє серце “переміни” для служіння Тобі, щоби, дивлячись на мене, всі могли пізнати, яка солодка любов Христа. Амінь”.

Переклад Товариство Місія “Воїни Христа Царя”