Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім читанням

П’ятниця 5-го тижня Великого посту

Бут. 22, 1–18: «Бог подбає собі ягня на всепалення».

Сьогодні перед нами постає непроста і дивна для розуміння ситуація. Господь закликає Авраама, щоб він приніс в жертву свого сина. І бачимо, що Авраам, хоча дуже тяжко це переживає у своєму серці, але не замислюється, не вагається над цим повелінням Господа. Тому що Авраам глибоко свідомий: лише Бог дав йому цього сина, а міг і не дати. Виходячи з цього мислення, це не його син, це Божий син, якого Бог дав, а значить подбає про свого сина навіть в таких незрозумілих обставинах. І Авраам готовий того сина, якого вже, здавалось би, «присвоїв», віддати назад. Як бачимо, це закінчується тим, що голос Господній – ангел Господній, зупиняє Авраама, коли той виявляє цю безмежну довіру до Бога, безмежне уповання на Нього.

У своєму житті ми часто уповаємо на себе, на близьких, на інших впливових людей, але дуже мало уповання покладаємо на Бога. Ми хочемо дати собі раду самі, бо часто несвідомі того, що коли ми довіряємо Богові, віримо Богові, покладаємося на Бога, то у Ньому все можливо.

І саме над цим ми маємо працювати – плекати своє християнське життя. Щоб основою і фундаментом нашого підходу до життя, праці, обставин, ближніх, до всього, що діється з нами, було уповання і довіра до Бога.

+Венедикт