Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

Понеділок тринадцятого тижня — Мр.3. 6–12

«Він,однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли Його».

У Євангелії читаємо, що Господь нібито забороняє говорити про ті оздоровлення, які отримали люди. Нас це може здивувати: Чому Господь не хотів, щоб люди дізнаючись про ці чуда, наверталися, щоби люди, переживаючи ці зцілення, могли говорити про це іншим? Певно, йдеться тут про щось інше.

Дуже часто, коли в нашому житті стається щось довгоочікуване, ми тим тішимось, але не завжди готові,не спроможні побачити за цим Бога, Який це явив. І коли Господь забороняє розповідати про зцілення, то тому, що бачить – люди захоплені лише чудами, лише зціленнями, лише тим, що вони пережили. Але оскільки Христові найбільше йдеться, щоби люди насамперед побачили Бога за тим, що відбувалося, то Він просить їх мовчати.

Для нашого життя дуже важливо бачити Бога у кожній обставині, оскільки Він є повсякчас присутній у нашому житті. Звичайно, не завжди легко розпізнати Божу присутність та інтервенцію в наше життя, але цього можна і треба навчитися, вправлятися в цьому. Згодом це принесе для нас велику радість, і тоді ми навчимося Бога зустрічати у всьому, що відбувається у нашому житті.

+Венедикт