Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

Тринадцята неділя — Мт. 21, 33-42

«Послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні»

Бачимо, що чоловік, який має виноградник і все приготовив, щоб з того виноградника отримувати вино, винаймає його іншим особам. І опісля, коли приходить час винозбору, очікує, щоб вони йому принесли плоди. Ці особи дуже жорстоко ставляться до слуг, яких господар посилає: одних б’ють, інших вбивають, а ще інших каменують. Урешті-решт вони вбивають сина, якого він послав.

Ми усвідомлюємо, що наше життя дане нам Богом, «винайняте» нам Богом, щоб ми його правильно використовували. Якщо б ми не мали життя, то все інше не мало б якоїсь цінності чи вартості. Лише в контексті нашого життя можемо мати якісь цінності чи вартості. Тому маємо розуміти, що коли Бог подарував нам життя, то Він очікує, щоб ми правильно його використовували і приносили Йому плоди в тих чи інших життєвих станах. Для цього маємо усвідомити, що наше життя дав, позичив, краще сказати, вручив нам Бог. Маємо бути свідомі того, що воно остаточно не є нашою власністю, що лише використовуємо його і що колись предстанемо перед Богом, щоб принести плоди.

Це подібно до того, коли хтось має скарб, гроші й старається найкраще вкласти їх, щоб справа приносила прибуток: або в якийсь банк або в бізнес. Так і наше життя – це величезний скарб. І питання в тому: куди ми його вкладаємо? А ми неминуче кудись вкладаємо. Якщо ми вкладаємо його правильно, то потім у вічності будемо мати відсотки з цього, прибутки.

+Венедикт