Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

П’ятнадцята неділя — Мт. 22, 35–46

«Люби ближнього твого, як себе самого»

Дуже часто, коли ми говоримо про ці Христові слова, ми звертаємо увагу, як правило, на першу частину – про любов до ближнього. Але Господь каже, що критерієм любові до ближнього має бути любов до себе самого. Значить, ближнього ми можемо правильно любити лише тоді, якщо любимо себе самого.

Що значить любити самого себе? Це не нарцисизм, якесь самозакохання. Це найперше вміти приймати самого себе як того, кого сотворив Господь. Бо всі таланти, які я маю і посідаю, всі мої позитивні риси, не є випадковими. Так само і мої слабості чи недоліки – за тим також стоїть Бог. Тому треба вміти прийняти себе як дар Божий, з вдячністю, що Бог призначив мені народитись саме в тій епосі, серед цього народу, саме у цих батьків.

Звичайно, приймати себе тепер з усіма недоліками – це не значить, що я таким хочу бути завжди. У майбутньому я бажаю змінитися, стати іншим, ліпшим. Але приймаю те, що є зараз, щоб розуміти свої можливості і вдосконалюватися.

Якщо я навчуся приймати і любити себе таким, який я є в дану хвилю свого життя, то лише тоді я зможу прийняти і любити інших.

+Венедикт