Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

П’ятниця шістнадцятого тижня — Мр. 8,1-10

«Шкода мені люду»

Так складається у житті, що маємо різні взаємини з людьми: когось дуже любимо, шануємо, з кимось товаришуємо, когось не сприймаємо, а то і ненавидимо, вважаємо ворогом. Але буває, що вороги стають друзями, і навпаки. Часто наші почуття, емоції, пережиття змінюються.

Позиція ж Господа: від створення світу аж дотепер є незмінною – Він не перестає любити людину. Зі своєї любові Він створив людину, і навіть коли вона відпала через свій гріх, Бог дав Свого Сина Єдинородного, Який викупив людину від неволі гріха. І дотепер Бог дає кожному з нас усе для нашого освячення і спасіння.

Слова Христа у сьогоднішньому Євангелії: «Шкода мені люду», передають нам велику Божу любов до кожного з нас. І ми маємо бути свідомі цього у будь-якій життєвій ситуації. Адже Бог не перестає любити, Він так само, як тоді, коли творив чудеса і нагодував 4 тисячі людей, не перестає діяти через чудеса і тепер. Бог є сталий у своїй любові до кожного з нас.

+Венедикт