Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок м’ясопусного тижня

Євангеліє

Мр. 11, 1–11

«Осанна! Благословен, Хто приходить в ім’я Господнє!»

Якщо проаналізувати те, як ми молимось, то, крім щоденних молитов, побачимо, що найбільше ми звертаємось до Бога, коли в нас є якісь потреби, коли маємо якусь біду, коли шукаємо в Бога допомоги. Дуже рідко ми пам’ятаємо про те, щоб прийти до Нього з подячною молитвою, молитвою прослави.

Сьогоднішнє Євангеліє вказує на прославу Бога, яка потрібна не Богові, а нам, адже прославляючи Його ми згадуємо, ким Він є і що Він зробив для тих, які Йому вірили, отже – й самі зростаємо у вірі. Навчімося починати нашу молитву з прослави Бога за те, що він зробив в житті людства, в житті мого народу, в моєму житті, благословляти Бога за те, що Він діяв і діє, що завжди присутній. А лише тоді з вірою у Його всемогутність, справедливість і велику любов до нас можемо приступати з проханнями.

Апостол

1 Ів. 2, 18–3, 10

«Ви ж маєте помазання від Святого й все знаєте»

Коли ми читаємо Святе Письмо, певні слова ми пропускаємо повз вуха, але якби ми були уважні, то могли б відкрити багато речей, які ставлять перед нами важливі питання. До прикладу тут, Господь каже, що ми все знаємо. Можемо здивуватись, адже є багато обставин, де ми не готові знайти правильне рішення, відповідь, робимо недобрі кроки. Це – правда, але все відбувається лише тому, що ми є під впливом своїх емоцій, пережиттів, думок, пристрастей.

Коли б ми були з Господом і Господь перебував з нами, то ми завжди приймали б правильні рішення. Наше перебування без Господа, створює ситуацію, що ми зважуємось на хибні, грішні рішення. Тому дуже важливо завжди пам ‘ятати ці слова, що відповідь ми завжди маємо в собі. Лише потрібно через свою молитву, через своє бажання шукати її, тоді обов ‘язково ми її знайдемо – Бог нам її відкриє.

+Венедикт