Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Страсна субота

Мт. 28, 1–20: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа».

Ми знаємо, що смерть Христа, радше, Його терпіння, Хресна дорога, а потім смерть – це не кінець, бо після цього було Воскресіння. І Воскресіння Христа не є щось далеке, що не стосується нас. Через прийняття християнства, хрещення, життя у Христі кожен з нас покликаний нести Христа цьому світові.

Людина завжди шукає Бога, чи вона цього свідома більше чи менше, але її дух спраглий за перебуванням зі своїм Творцем. Наше завдання – приносити Христа кожній людині, яку Бог ставить на нашій дорозі, щоб ми стали Його знаряддям і світлом для світу.

Вдумаймося у наше покликання – принесення Бога кожній людині! Ми є до цього спроможні. Бог вірить в нас, Бог знає, що ми можемо це робити. Тому Бог посилає кожного з нас нести Його усьому світу.

Рим. 6, 3–11

«Бо якщо ми з’єднані з ним подобою його смерти, то будемо і подобою воскресіння».

Дивлячись на диявола, можна побачити в чому була його помилка: він думав, якщо Бог став людиною, він зможе знищити Його. Але обманувся. Так, він знищив людину, розп’яли Христа, Христос, як людина сходить до Аду, де не було Бога, але сходить, як Богочоловік, бо був Богом і людиною, чоловіком одночасно. Бог преображує, дає спасіння, воскресіння людини.

Знаючи це, маємо розуміти, що хто є з Богом, ніколи не вмре. І жодні диявольські підступи не зможуть нас відірвати від Божої любові. Якщо будемо над цим роздумувати, то зможемо зрозуміти, чому такими відважними були мученики, бо вони не боялися смерті, вони знали, що коли вони є з Богом, то хто їм що може зробити. Як відбере життя, то відбере життя земне, але не відбере цього буття з Богом, Життя Вічного. Тож якщо ми з Богом, то ми будемо з Богом не тільки наше земне життя, але будемо з Ним і в Вічності.

+Венедикт