Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок Світлого тижня

Євангеліє

Йо. 1, 18–28: «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – Той об’явив».

Напевне, нам, християнам, до кінця годі усвідомити цю революційну подію, яка сталася в особі Христа: Бог являє себе людям. І прагнення Бога, пошук Бога, який завжди був і буде в кожній людині, може втамувати лише особиста зустріч з Ним.

В особі Христа Бог показує себе, являє себе. Показує, яким Він був відвічно і який Він тепер є. Тому особа Христа – єдина, яка нас провадить до Бога, вказує Його нам. Якщо зустрічаємося з Христом – зустрічаємося з нашим Господом. І ми, як християни, мусимо бути свідомі, що нам Бог подарував, що ми вже маємо, що ми отримали. Ми отримали самого Господа в людському тілі!

Апостол

Ді. 1, 12–17, 21–26

«Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві»

Читаючи Євангелію і твори Отців, Катехизм, ми для себе відкрили багато про Бога і це є дуже важливо для нас. Але дуже важливо не тільки знати про Бога, але самому пізнавати Бога. А це відбувається лише в нашій молитві.

Святе Євангеліє, твори Отців чи Катехизм це розповідь когось про Господа, це їхній досвід Бога, який вони передають. Молитва – це місце, де ми самі з Богом зустрічаємось, де ми здобуваємо свій досвід Господа. Якщо молитва стоїть на гідному місці, цей досвід Бога ми будемо мати. Якщо ми занедбуємо молитву, скільки книжок ми б не читали, скільки не чули б лекцій на богословські тематики, але ми будемо лише знати про Бога, але не будемо знати Його особисто.

+Венедикт