Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Світла середа

Євангеліє

Йо. 1, 35–51: «Ходіть і подивіться!» і «Прийди і подивись!»

Два рази в одному уривку Христос звертається подібно: «Прийди!» Це запрошення стосується кожного з нас, які у своєму житті намагаємося боротися зі своїми недоліками, вадами, проблемами, пристрастями, розібратись в собі, пізнати себе. В якийсь момент нам, може, здається, що ми побороли наші пристрасті, пізнали себе, і знову, немов хвиля, накочується щось нове. Нагору виходять ще інші проблеми.

Ми ніколи не зможемо в собі повністю розібратись і не можемо бути певні себе, а це запрошення Христа: «Ходіть і подивіться!», означає запрошення прийти до Господа. Бо як Христос проходив через замкнені двері, так Він може пройти через замкнені двері нашої душі, через всі наші проблеми, кризи, труднощі, зранення… Прийти – і оздоровити нас! Тому маймо відвагу завжди приходити до Господа, і будьмо певні: саме зустріч з Ним змінює кожного з нас!

Апостол

Ді. 2, 22–36
«Оцього Ісуса Бог воскресив, – ми всі цьому свідки»

Апостоли, які дістали безпосередній досвід Бога, цей досвід, цю добру вістку, понесли по цілій Вселеній. Бачимо, де б вони не приходили, вони навертали людей. Навертали, бо несли в собі цю певність, бо були свідками чогось. І в нашому житті ми бачимо, що велике враження на нас робить той, хто дає свідчення, свідчить про щось, що сталось у його житті. Ми одразу вловлюємо, коли хтось гарно говорить теоретично, чи він говорить з досвіду, свідчить те, що пережив.

Завдання наше дуже просте, подібно до того завдання, що було в апостолів – досвідчити Бога, пізнати Бога, а потім цей досвід передавати іншим. Тому маємо пізнавати Господа щораз більше. Лише коли пізнаємо Бога, досвідчимо, ми стаємо здатні свідчити Його іншим. Лише пізнавши Бога, ми стаємо здатні це передати іншим людям.

+Венедикт