Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятниця 2 тижня

Йо. 5, 30–6, 2: «Шукаю я не Своєї волі, лише волі Того, Хто послав мене».

Христос в різних випадках вказував на те, що Він не прийшов чинити власну волю, але волю Отця. Христос нам показує Отця, являє Отця, є іконою Отця, сповнює волю Отця.

Так кожен з нас, хто хоче називатись християнином, покликаний пізнавати волю Божу і чинити її, як це робив Христос. Тому, що Господь покликав нас до життя, з своїй любові до нас. І в цьому Бозі, який є нашим Творцем, Тим, Хто надав нам життя, можемо відкривати і пізнавати, що є правдивим добром, правдивим щастям, правдивою у житті.

Але це не є питання якогось примусу, що ми маємо чинити, бо так Бог хоче. Бог є любов і те, «що Він хоче» – найкраще, що може бути для нас. І часто у своєму житті бачимо, що бували плани і справи, на які ми витратили багато зусиль намарно. Тільки Бог знає і показує нам, що є правдивим добром для нас. Спробуймо шукати, пізнавати, молитися до Бога, щоб дав нам жити цією його волею, бо це найкраще добро для нас!

Ді. 5, 1– 11

«І страх великий огорнув усіх тих, що чули те»

Бачимо, що чоловік Ананій з своєю дружиною Сафірою вирішили обдурити апостолів. Хоча майно й було їхнє і ніхто їх не змушував його продавати і жертвувати на Церкву. Однак факт, що входячи у християнську спільноту, вони допустилися брехні, не були до кінця відверті, свідчить про те, що вони не до кінця довіряли Богові, а все ж покладались на себе і своє багатство.

Цей приклад показує кожному з нас, що дуже легко перевірити себе, на кого ми уповаємо: на Бога, на себе, на друзів, на посаду, на гроші, на маєтки… Однак довіряти Богові завжди виплатиться, бо всі люди – не всемогутні, а все багатство – тлінне. І коли ми більше починаємо довіряти Йому, то все більше починаємо розуміти, що саме Бог є Господом і володарем Вселенної та усього нашого життя!

+Венедикт