Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя Мироносиць 3-го тижня після Воскресіння

Мр. 15, 43–16, 8: «Купили пахощів, щоб піти та намастити Його».

Уявімо собі той час, коли Христа арештували, били і насміхалися, коли Він переносив усі бичування, йшов Хресною дорогою, падаючи, знемагаючи від болю і спраги, коли Його розіп’яли, і Він помер на Хресті. Жінкам і Апостолам було непросто пережити цю ситуацію. Кожен з них не був готовий до такого перебігу подій, тому робив, що міг, займав таку поставу, на яку був спроможний.

Жінки не могли віддати останню шану Христові, бо заходила субота, а в суботу не можна було працювати. Тому вони йдуть до гробу рано-вранці наступного дня після суботи, щоб вшанувати Христа – намастити Його миром.

Сьогодні приклад цих жінок вчить нас, що для християнина важливо придивлятися до потреб інших, прислухатися до того, як Бог хоче через нас простягнути до когось руку допомоги. Про кого подбати? Кому вділити свою увагу, зусилля, старання, час? Вміти побачити потребу іншого біля себе – цього Бог, без сумніву, завжди очікує від нас. Вміймо ж, як ті жінки, рано-вранці, тобто, за першої ж можливості, побачити того, хто нас потребує, і не вагаючись допомагати.

Ді. 6, 1–7

«Ми ж будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова»

Ми спостерігаємо непросту картину з життя перших християн, коли зростає їхня кількість, починаються замішання, бо стає складніше припильнувати усі служіння і одночасно не занедбати проповідування Євангелія і молитву. Саме тому апостоли обирають дияконів – мужів доброї слави, які мають пильнувати служіння ближнім.

Цей уривок нам вказує, наскільки важливо молитися і віддавати славу Богу, величати та проповідувати. Що б навіть через такі благородні служіння, як допомога бідним, вдовам і хворим, не можна занедбувати безпосереднього служіння Творцю. Це для нас великий знак, що без глибоких стосунків з Богом, ми не можемо служити ближньому!

+Венедикт