Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 6-го тижня після Воскресіння

Ів. 14, 10–21: «І все, що попросите в Моє Ім’я, те вчиню».

Бачимо, що ці слова двічі повторюються у сьогоднішньому Євангелії. Господь ніби робить себе заложником нашого прохання. Ставить нас тими, котрі можуть «керувати» Богом, віддає Себе в наші руки, говорить: все, чого б ви не попросили, дам вам. Коли б ми були свідомі цього, нас би огортав страх і великий жах, що Бог настільки нам довіряє, настільки віддається в наші руки.

Маймо усвідомлення, що Бог нам дарував, що ми можемо отримати через нашу віру, а з іншого боку – будьмо свідомі, коли щось просимо Бога, наскільки це дійсно є добром для нас.

Коли просимо, завжди вміймо казати, як сказав Христос: нехай не Моя воля буде, але Твоя. Бо дається нам за нашою вірою. Вміймо в цих пошуках віддаватись на Божу волю, бо лише Він знає, що є правдивим добром для нас!

Ді. 20, 7–12

«Хлопця привели живого і втішалися безмірно»

Бачимо незвичну ситуацію, коли Павло проповідує, а один юнак, який слухав його, задрімав і впав з третього поверху. Діяння апостолів каже, що його підняли мертвим. Звичайно, усім присутнім могло видатися, що треба шукати якісь знаки, зв’язок між проповіддю і смертю. Однак якщо ми чогось не розуміємо, то не варто відразу приписувати цьому якісь знаки.

Не стараймося одразу робити висновки, коли бачимо ситуацію лише поверхнево. Вміймо побачити найголовнішу річ, що за тою подією є Господь, що Він допустив це. Часом не знаємо чому, з якої цілі, але важливо прийняти це з рук Божих і побачити за цим Бога. І коли ми зуміємо це зробити, то буде так, як і в цьому епізоді, коли хлопця привели живого, так і в нашому житті, щоб не ставалося, ми будемо жити в Господі!

+Венедикт