Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 1 тижня після Пятдесятниці

Мт. 5, 20 – 26 «Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі.»

Цей противник – це наша совість. Маємо жити в мирі з нашою совістю. Наша совість, наше сумління – це голос Божий. Це те, через що Бог промовляє до нас, що хоче сказати. Тож вслухаймося, будьмо уважні. Бог не кладе на нашу совість невимовних тягарів, неможливих до виконання. Бог через совість делікатно і спокійно промовляє, що ми здатні і що можливо зробити. Чим більше будемо вслухатися в голос Божий, а значить в совість, тим більше будемо чутливі, здатні цей голос Божий розрізняти. А чим більше будемо йти всупереч своїй совісті, тим більше вона буде грубша і черствіша. І ми не зможемо вслухатися в цей Божий голос, який говорить безпосередньо до кожного з нас. Тож завжди вслухаймося в наше сумління і живім у мирі з ним.

Рим. 1, 18–27 «Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей»

Для нас може видатися дивним, що Бог, який є Любов’ю, може ненавидіти. Бог, що віддав своє життя за всіх, навіть за тих, які були ще грішниками, водночас ненавидить грішних людей. Звичайно, коли апостол вживає слово «ненавидить», він має на увазі, що Бог не сприймає такої постави людини, яка відкривається на гріх замість відкритися на добро.

Бог не змушує нас любити Його, жити свято і праведно, не кличе на силу до Неба, і як ми хочемо, так і живемо. Але водночас Бог ніколи не годиться на наш гріх, і Йому боляче коли ми грішимо не лише тому, що гріх Його ображає, а тому, що віддаляє нас від Бога. Адже Господь зі Своєї любові до нас віддав Своє життя, Він хоче нашого освячення і спасіння як найбільшого можливого добра для кожної душі!

+Венедикт