Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 5 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 12, 38–45 «Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше»

Знаємо, що гріхи, які ми чинимо, навіть коли про них ніхто не знає, нас непокоять, забирають мир і спокій. Тому ми стараємось їх позбутись, прагнемо змінитися. І нам це може вдаватися, більше чи менше.

Однак коли ми лише позбуваємось цих гріхів, все одно «місце», яке вони займали, залишається пусте. Коли ми на це «місце» не набуваємо чеснот, то є небезпека, що кожен гріх може повернутись, до того ж, тягнути за собою ще й інші гріхи, тяжчі.

Позбуваючись наших недоліків, наших вад і пристрастей, стараймося розвивати в собі добрі, гарні позитивні риси, євангельські чесноти. А це, направду, неможливе без постійного перебування в Бозі, бо лише Його силою можемо статися сильними і відбити натиск зла!

Рим. 15, 7–16 «Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу»

Наше життя є таким, що ми, всі люди вражені первородним гріхом,завдаємо болю, кривди, терпінь, страждань одні одним. Але маємо завжди, щоб не ставалось і хто б нам не завдавав болю, з відкритістю, доброзичливістю, з приязністю ставитись до кожної людини. Кожен з нас шукає цієї приязні та любові від інших.

Будьмо певні, що так як ми робимо іншим прикрості, однак самі очікуємо любові, так і ті, що кривдять нас, шукають того самого і на те сподіваються. Часто, коли подивитись на наше життя, то в наших стосунках бракує просто людськості, щоб ми були людьми до кожної людини. Почнімо з себе, навіть якщо нам не будуть відповідати взаємністю, то як будемо поводитись, як Божі діти, то будемо мати ще більшу втіху – від нашого Отця.

+Венедикт