Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 6 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 13, 31–36: «Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі»

Гірчичне зерно за розміром подібне до зерна маку, навіть ще менше. Цим прикладом Господь хоче вказати, що Царство Небесне починається з чогось дуже малого.

До прикладу коли ми читаємо життя святих, ми часто захоплені їхнім подвигом, їхнім життям, їхніми вчинками. Ми часто хочемо бути подібними на них. Але зрозуміймо, що ці святі не стали святими в одну мить, не через одну молитву, яку промовили, не через якийсь добрий вчинок, який вони зробили. Вони ставали святими крок за кроком. Через кожну подію в своєму житті, через кожну ситуацію, через кожну обставину вони освячувались. І так само є в житті кожного з нас.

Наближення до Господа відбувається в нас не тільки через кожну подію, чи через кожну людину, але через кожну хвилину, через кожну секунду нашого життя. І так як Господь вказує, наскільки це зерно гірчиці є малим, але важливим, так можемо говорити про наше життя, наскільки для нас є важливими всі дрібниці. Бо всі дрібниці спосібні наблизити нас до Бога. Усі дрібниці спосібні зробити нас учасниками Його Царства Небесного.

1 Кор. 2, 9–3, 8 «Я молоком поїв вас, не їжею, ви бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете, бо ви ще тілесні»

Коли подивитись на наші стосунки з Богом, бачимо наскільки Бог довготерпеливий, наскільки Бог довго чекає, щоб ми змінювались крок за кроком. Коли ми робимо якісь гріхи чи прогрішення Він не вимагає, щоб ми в одну мить стали досконалими. Бог свідомий того, що ми потребуємо часу. А ми цього, на жаль, несвідомі. Свідченням того є те, як часто ми кидаємось до крайнощів або нічого не робимо, або хочемо вже і одразу.

Вміймо у своєму духовному житті робити крок за кроком, змінюватися і працювати над собою, розуміти, що все прийде в свій час. Так само вміймо до інших ставитись з терпеливістю, розуміти, що вони потребують часу, щоб змінитись і стати іншими.

+Венедикт