Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 7 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 14, 1–13: «І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, ─ тож послав стяти голову Йоанові в темниці».

Бачимо, як Іродіяда через маніпуляцію добивається того, щоби Ірод стяв голову Йоану. Ірод, будучи свідомим, що робить зле, будучи свідомим, що робить те, що не мав би робити, все ж таки піддається на цю маніпуляцію. Чого вчить нас сьогоднішнє Євангеліє?

У своєму житті ми робимо багато рішень, постанов, не задумуючись над наслідками, як це зробив Ірод. Він пообіцяв дати будь-що, чого забажає донька Іродіяди. А вже пізніше, через гордість і страх бути висміяним, не міг змінити своєї обіцянки. Так само бачимо, що в нашому житті так само часто змінюються обставини, нам відкриваються нові подробиці, стає зрозумілішою справа, чи ми стаємо більше свідомі того чи іншого. Тому ніколи не біймося змінювати свої рішення, ніколи не біймося змінювати своє ставлення до людей, до обставин, не біймося визнати свою вину. Ніколи не будьмо в полоні своїх рішень.

Будьмо готові, коли змінюються обставини і Бог відкриває нам щось більше, ніж ми знали до цього, змінювати свої рішення і постанови!

1 Кор. 6, 20–7,12 «Тож прославляйте Бога у вашому тілі!»

Наше тіло і нашу душу дав нам Господь. І не тільки дав, щоб ми жили задовольняючись пожаданнями чи стремліннями, але щоб ми своїм життям і поступуванням свідчили про Бога. Це велика відповідальність і велике завдання, яке лежить на кожному з нас: свідчити про Господа. І кожна життєва ситуація є доброю нагодою для цього.

Немає ситуації, де ми б були нейтральні. Ми або свідчимо про Бога, або не свідчимо. Ми або прославляємо своїми душами і тілами Бога, або не прославляємо. Тож не тішмо себе, що іноді ми буваємо такі немов би не грішні і не святі. Ми завжди або з Богом, або без Бога.

+Венедикт