Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 7 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 14, 35–15, 11: «Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину».

Інколи в житті ми можемо самі здивуватись своїй поведінці, вчинити те, чого ми самі від себе не очікували, а може, й інші не очікували від нас. Але якщо ми так чи інакше повелися, значить ми мали в своєму серці щось невирішене і незрозуміле для себе, що в конкретній ситуації стало для нашої поведінки керівним.

У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш. Шило неминуче десь вилізе, покажеться, вколе або власника мішка, або того, хто поруч. Так і в нашому житті, неминуче показується те, що ми носимо в середині, ким ми є, воно вийде на гору, дасть про себе знати, найчастіше тоді, коли ми найменше сподіваємось цього.

І тому важливіша річ – плекати своє внутрішнє буття, берегти своє серце. Бо яким є наше серце, такими ми творимо обставини навколо нас. Якими ми є в середині, такими ми себе покажемо назовні у кризових ситуаціях. Тож дбаймо за чистотою свого серця, бо як погане дерево не зродить доброго плоду, так і людина з нечистим серцем не може робити добрі діла!

1 Кор. 7, 12–24 «Ви куплені високою ціною!»

У своєму житті ми найбільше цінуємо те, над чим найбільше потрудились і попрацювали, до чого приклали свої великі зусилля і старання. Коли нам щось дістається задарма, подароване, навіть коли воно дороге, то ми так це не цінуємо, як те, що здобуваємо зі зусиллями. З цього погляду стає зрозумілим, чого ми не цінуємо найбільшого подарунка, який нам хто-небудь коли-небудь робив, – Вічність!

Коли ми усвідомимо, що Бог віддав Своє життя, пролив кров, щоб ми цю Вічність мали, напевно, чимало змінимо у своєму житті. Але після того треба час від часу згадувати, а ще краще постійно пам’ятати, наскільки дорогу ціну Бог за нас заплатив, наскільки ми є цінні в очах Божих, що Він віддав Свого Єдинородного Сина, щоб пролив за нас кров.

+Венедикт