Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок п’ятнадцятого тижня

Мр. 6, 1-7 «І заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами»

У покликанні апостолів не можемо знайти ніякої логіки чи розуміння чому саме Господь їх покликав, бо було багато більш освічених, мудріших: фарисеї, садукеї, книжники. Але Бог вибрав їх, звичайних людей, здебільшого рибалок, та сповнив силою. Завдяки цьому покликанню сьогодні у світі є мільярд християн, і це почалося 2 тисячі років тому.

Бог дав апостолам силу до покликання, і так може діятись в житті кожного. Бог кличе нас до життя коли ми отримуємо ласку святого Хрещення. Коли ми сповідаємося, причащаємося, молимося, Бог сповнює нас силою жити свято і праведно, силою, щоб панувати, мати владу над нечистими духами. Завдяки цій силі жодні найбільш складні, драматичні, проблематичні обставини не можуть нас знищити духовно. Так, як свічка: якою б сильною не була темрява, вона не може затемнити свічку. Так і обставини ніколи не можуть нами керувати.

Яскравим прикладом є життя святих: вони завжди панували над обставинами, хоча їх могли знищувати тілесно, відбирати їм життя.

Апостолам Господь дав владу над нечистими духами, тому й ми маємо цю владу повсякчас. Тож будьмо свідомі цього, бо ж каже апостол Павло: «Усе можу в укріпляючому мене Христі».

Гал.2, 21–3, 7 «Бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно»

Чому апостол Павло такий категоричний? Бо вказує на основу християнської віри, що людина спасається не своїми зусиллями і стараннями, а що спасіння людині подароване. Бачимо цілу історію Старого Завіту, скільки людина хотіла виконати закон перед Богом і не могла, бо не була здатна через свою гріховну природу, яку отримала від Адама і Єви. Христос, як єдиний досконалий чоловік і одночасно, як Бог міг цю прірву, яка постала між Богом і людиною, «засипати», міг цю людську природу припіднести до Божественного життя.

І тому в нашому житті ми мали б робити все, що в наших силах, але маємо розуміти, що нашими особистими зусиллями і стараннями ми не можемо дати собі раду. Саме Господь обдаровує нас ласкою, досконалістю і святістю. Не ми своїми силами, але Божою благодаттю можемо творити великі діла на цій землі!

+Венедикт