Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятнадцята неділя

Мт. 22, 35–46 «Люби ближнього твого, як себе самого»

Дуже часто, коли ми говоримо про ці Христові слова, ми звертаємо увагу, як правило, на першу частину – про любов до ближнього. Але Господь каже, що критерієм любові до ближнього має бути любов до себе самого. Значить, ближнього ми можемо правильно любити лише тоді, якщо любимо себе самого.

Що значить любити самого себе? Це не нарцисизм, якесь самозакохання. Це найперше вміти приймати самого себе як того, кого сотворив Господь. Бо всі таланти, які я маю і посідаю, всі мої позитивні риси, не є випадковими. Так само і мої слабості чи недоліки – за тим також стоїть Бог. Тому треба вміти прийняти себе як дар Божий, з вдячністю, що Бог призначив мені народитись саме в тій епосі, серед цього народу, саме у цих батьків.

Звичайно, приймати себе тепер з усіма недоліками – це не значить, що я таким хочу бути завжди. У майбутньому я бажаю змінитися, стати іншим, ліпшим. Але приймаю те, що є зараз, щоб розуміти свої можливості і вдосконалюватися.

Якщо я навчуся приймати і любити себе таким, який я є в дану хвилю свого життя, то лише тоді я зможу прийняти і любити інших.

2 Кр. 4, 6–15

«А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас»

Коли подивитися на апостолів, вони не були найбільш вченими чи освіченими серед свого народу. Якщо ж подивимось на весь Божий люд в історії Церкви, то хоч і багато святих були вченими і освіченими, але часто люди в світі мали більші знання. Але бачимо, що святі часто мали більший вплив на суспільство і людей, політику світу, аніж всі разом взяті вчені. Чому? Тому, що Господь перебував в них і провадив.

З цього погляду і ми маємо дивлячись на свої слабості та немочі і розуміти, що хоча своєю силою і потугою ми не можемо змінити щось навколо себе, в Церкві, суспільстві, державі, то якщо будемо дозволяти Богові діяти через себе, Він буде змінювати нас і все навколо нас. Святі не були інші, ніж ми. Вони були такі ж немічні й слабкі, але щораз більше в своїх немічних глиняних посудинах дозволяли діяти великому Богові.

+Венедикт