Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 29 тижня

Лк, 21, 28–33

«Випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке»

Деколи у сучасному світі християни виглядають досить непевними. Світ тепер є агресивний, настирливий, накидає свої цінності, свої поняття, своє розуміння, свою ідеологію… І ми, християни, нерідко маємо страх і сумніви, що нам робити як Церкві, як парафії, як вірним, як священнослужителям.

Однак маємо розуміти, що Христос, є наш Спаситель. Той, Який вже смертю смерть подолав, Той, Який нам дарував вічне життя. Значить, ми вже отримали цю перемогу і, незважаючи на труднощі, в Його перемозі ми вже маємо цю радість.

Коли в інших релігіях людина шукає Бога, прагне спасіння, щасливого життя чи життя вічного – і різних релігіях по-різному це може бути – то в християнстві Бог Сам дає людині це спасіння, щастя, визволення, Добру Новину. Щоб не мати страху і непевності, пригадаймо, що ми, християни, вже маємо! Що нам вже Господь дав! І піднімімо наші голови вгору!

Євр. 7, 1–16

«Той же, який не походить з їхнього роду, взяв десятину з Авраама і благословив того, що мав обітниці»

У Старому Заповіті люди дуже пильнували родоводу, пам’ятали звідки вони походять, хто їхні батьки, і це було важливо для формування свідомості тогочасного люду. Але бачимо, що в історію вибраного народу входить Мелхиседек, цар Салему, який не походив з вибраного народу і роду якого не знали.

Але він вийшов, щоб поблагословити Авраама, це значить, що той, хто благословляє, вищий над тим, кого благословляє. Це вказує дуже важливу для нас річ – приписи і традиції важливі, але Бог в нашому житті часто діє всупереч будь-яким обставинам. Тому важливо бути відкритим на Господа, щоб Він благословляв і діяв в нашому житті повсякчас.

Вміймо пізнати і відкрити для себе Бога не лише в традиційних обставинах свого життя, але учімося досвідчувати Його через тих, від кого не сподіваємось щось почути про Бога!

+Венедикт