Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 31 тижня

Євангеліє

Лк. 16, 10–15

«Бог знає серця ваші!»

У щоденних життєвих проблемах ми не раз можемо нарікати, що хтось нас роздратував, довів до злості, не добре з нами повівся, і саме тому ми так відреагували, згрішили в своєму серці чи cупроти ближнього. Однак кожен з нас мусить бути свідомим, що те, які ми є в критичних ситуаціях, як ми поводимось, залежить від того, які ми всередині. Бо те, що ми носимо в серці, виявляється в нашому житті.

Як «добре дерево не може родити поганого плоду», так і ми не можемо вірно і добре реагувати на зовнішні чинники, коли не маємо того «добра» всередині. Якщо ми носимо в своїх серцях любов, лагідність і мир, то і з ближніми живемо в любові, лагідності і мирі. Якщо ми носимо в своєму серці злобу, неприязнь, гнів, образи, то це і народжуємо навколо себе. Деколи сподіваємося, що втаїмо це в собі, можливо, але до якогось певного моменту. Коли прийдуть найтрудніші хвилі нашого життя, тоді буде видно, ким я є і що я ношу в своєму серці. Отож, дбаймо про чистоту свого серця!

Апостол

Кол. 1, 3–6

«Ми почули про вашу віру в Христа Ісуса та про любов»

Дуже часто християни живуть подвійним життям: духовне життя, тобто стосунки з Богом, про які стараємось дбати, і реальне життя – стосунки з ближніми, справи, обов’язки, в яких нібито Бог не присутній. Але наші стосунки з Богом, наша віра в Нього не є чимось приватним, а виражається щодень в конкретній і дієвій любові до інших.

Наша щоденна дійсність, ставлення до людей, поведінка в скрутних ситуаціях – найбільше являють нашу віру в Христа. Обгортаймо всіх любов’ю, милосердям і прощенням – це є знаком того, що ми живемо з Господом!

+Венедикт